Середній брат був не в меншому захваті. Його землі не поросли деревами, так як зілля заглушило б їх. Земля здригнулась, щось загриміло, і усі території пішли під воду, захопивши з собою свого повелителя. Тіло померло, та в йому була душа, яка навіки стала королем підводного королівства. Вся лють і ненависть підхопила у свій вир Водяного. Єдиного, чого він забажав – помсти. На дні озерному, всівся чекати підходящого моменту. Був певним, такий час настане.
Дарій лишився на своїй землі, він здогадався, що останні прошептані слова батька були нагородою магічних здібностей, тому він почав і надалі практикуватися, так би мовити – вдосконалюватись. Міг цілий день блукати у своєму саду, допомагати і лікувати дерева. Вдихав життя у засушене гілля кущів, що захворіло і зсохлось. А на свої території поставив закляття захисту і недоторканості, в першу чергу від своїх любих братиків. З однієї сторони хотілось помститись за вчинене Ждану і Немирю, та слова батька, які постійно вертілися в його голові заставляли зупинитись. Мушу сказати, що Земний маг знав, що наступить та межа, коли він здолає братів, та це станеться не сьогодні і не завтра а можливо навіть через не одну вічність та зрештою таки настане.
Ішли роки, село зростало і розвивалось. Шинки переросли у бари, які правда працювали не довго, так як дружини чоловіків почали нарікати, що гроші випливають з хати, та безповоротно. Ось, школа величається, і садочок дитячий, кілька магазинів, навіть міні пекарню побудували. Про такого чоловіка, як Дарій майже забули, та йому й не треба було слави і почестей, він лише пам’ятав, що не закінчив свою місію. За всі ці роки його сили збільшились у багато разів. Він не лише з землею міг виробляти чудернацькі витвори мистецтва, а й навчився управляти металом, легко і без лишніх трудностей.
Забули Дарія лише й через те, що це людина, яка не любила публічності, та й на вигляд – звичайний селянин, якому стукнуло п’ятдесят. Жив у своїй хижчині двоє з дружиною, і за весь цей прожитий час, вони жодного разу не посварились, ніхто навіть в думках нічого подібного не мав. А сини – сини лишились всі, як один на батькових землях. Шестеро славних богатирів: Велет, Вірослав, Всеволод, Гладко, Життєлюб і Демид, яким під силу здолати все, якщо зібрати сили всіх в щось таке єдине, неподільне. Ще з народження батько учив синів не показувати свою доброту, і хто вони за походженням, може через це лишились до цього часу живими?! Адже кожен з їх як і інші мешканці села ходили заготовляти дрова на зиму, на так би мовити ворожі території.
Найбільше діставалось найменшому Демиду. Він не як інші сини, не захотів приймати магії батька. Любов до землі звичайно не пропала, та як батько лікувати дерева не міг, ну чи виганяти погань з посадженого урожаю без усіляких там скраплень. Вже вдруге навідався до батька з одною і тою ж проблемою. Від людей закрився, не говорив ні з ким, з того моменту, як пропала його єдина донечка, єдина надія в цьому світі. Та Демид не відчужився від батька, тому що той був не просто людиною, він був магом землі.
Почалась ретельна підготовка, тривалістю в цілий рік,та насправді маг заготовляв все нові і нові заклинання, які записував у свою грубезну книгу. Дарій працював на славу. Земля двигтіла, зводились гори. Вони ніби мур закрили територію зі сходу ,півдня і півночі . Щоб люди не посіяли паніку, маг відразу ж накладав закляття невидимки, тобто всю свою працю він приховав від звичайного людського ока.. чого не скажеш про очі майже всіх своїх синів, які навіть брали безпосередньо участь у виготовленні нового ландшафту. Ждан відчув щось не ладне, таки запідозрив що брат менший щось задумав і він буть - що хотів знищити його та сім’ю його. Так як до самого мага Землі було майже не реально дібратись, він розпочав діяти з другого, взявся за сім’ю. багато було смертей, людей не знаходили ні живими ні мертвими, та взагалі – ніякими. Вони ніби пропадали, ніби зникали як птахи, за небокраєм.