-"То може, щоб розвіяти твою нудьгу, прогуляємося печерою? Я нещодавно, коли ходив на прогулянку з молодшим братом, бачив одну стару печеру, хотілося б оглянути її".
-"Ооо! Це було б дуже чудовою ідеєю. Мені зараз так не вистачає екстриму. Давай тоді й інших запрсимо?"
-"Звісно, я тобі як ідею подав."
-"Потрібно буде зв’язатись з Беллою, Ніком та Кейт. Вони приєднаються."
-"Я хотів би прогулятись у цю суботу, якраз відпочим від коледжу".
-"Я їм повідомлю, і зателефоную тобі пізніше".
-"Домовились".
Вони ще довгенько говорили дорогою додому, а потім розійшлись по будинкам.
Прийшовши додому вона мимохіть пообідала та сіла за уроки. Але усі думки були про печеру. Тому вона зайшла у соціальну мережу вконтакті та повідомила своїй компанії про останню новину. Наступні дні тяглись досить повільно, Лізі ледь дочекалась вихідних. Друзі мали зустрітись коло зайчика, їхньої улюбленої кав’ярні «Sunny Bunny» о п’ятій вечора. Вони так її ласкаво називали.
Уся компанія була в зборі, не вистачало лише Кіті, вона затрималася на роботі, але скоро й вона приєдналася.
-" А ось і я! Рада вас усіх бачити! "- це була Кейт. Їй було 17. Вона була високою дівчиною, з чорним, коротким волоссям до плеч та карими очима. З пірсингом на носі та тунелями у вухах. У модних, рваних джинсах і короткому топі. Вона любила екстримальні ситуації. Багато людей вважали її ненормальною, не такою як вони, але Кіті це подобалось. Якщо люди її називали образливими словами, то одразу шкодували про це. Вона була ще тою хамкою, але з друзями Кетрін була доброю, готовою прийти на допомогу дівчиною.
-"Салют!" - привітався Нік. Йому було 18. Це був високий, накачаний блондин з сірими, сумними очима. Одягнений у вузькі джинси з підкатами та майку. Усі дівчата обожнювали його.
-"Хай"-, почулося від Майкла.
-"Привіт"-, почулося від Белли. Їй було 16. Це була невисока блондинка, з довгим, кучерявим волоссям. Дуже худа, в окулярах, футболці та шортах. Вона була відмінницею. Постійно думала про навчання, але на друзів у неї завжди знаходилась вільна хвилинка.
-"Рада усіх бачити. Я так сумувала"-, сказала Лізі.
Вони пішли у своє улюблене кафе поговорити про літо. А потім піти на пошук пригод. Усі вони були дуже різними, але усіх їх об’єднувало одне: жага до невідомого та любов до екстриму. Виявилось, що Беладона все літо провела дома за книжками, серіалами та надокучливим молодшим братом. Вона у цьому році закінчувала школу, тому все вчила, бо мусила отримати золоту медаль і хотіла гарно здати іспити щоб вступити у престижний університет. Нік постійно тусив у клубах разом з однолітками, і не шкодував про це, адже як він любить казати : «Живемо лише один раз». Кейт працювала щоб оплатити навчання в коледжі. А Майкл подорожував разом з батьками. Ліз все літо провела вдома з мамою, інколи виходячи на виставки, екскурсії та поїздки у цікаві місця.
Підійшовши до печери їх вразило те, яка вона була стара, занадто стара. Величезна, як місцевий супермаркет, а може й більше. Здавалося, туди не заходили століттями. Але жага до невідомого була сильнішою. І манила їх, немов дітей солодощі.
Вони обережно зняли павутиння, що загороджувало вхід і зайшли всередину. На стінах висіли кажани, а під ногами бігали щури. Висіло багато павутиння. Десь було джерело, бо хлюпотіла вода. Було дуже холодно. Вони відвідали багато печер, але в такій ще не були. В ній було щось дивне, дивовижне, невідоме для них.
Всередині було темно, тому вони ввімкнули ліхтарик. В печері було дуже багато пилу та бруду, бігали таргани. Друзі просувались вглиб печери, але так нічого цікавого й не побачили. Може, вони хотіли побачити привида, чи знайти скарби, але це було марним, адже щоб знайти якусь коштовну річ потрібна карта, якої в них не було. Також їм хотілося відчути екстрим, якщо наткнуться на скелет людини чи рештки якоїсь тварини чи пташки. Але на жаль, нічого цікавого не побачили. Вони вже збиралися йти назад, як увагу Лізі привернув медальйон. Він лежав недалеко від неї на підлозі. Але на ньому не було пилу, тому скоріше за все він тутт нещодавно. Кулон був дуже гарним, у формі кристалу небесно-блакитного кольору. На ланцюжку, з потаємним дном. Але не великий, легко поміщався в її долоньку. Вона вирішила роздивитися його вдома, бо тут це було важко зробити. Десь далеко від них почувся дзенькіт лопати і якісь чоловічі голоси. Прямо на них летіла стая кажанів, сон яких було порушено. Діти вирішили забратись звідти, бо на це було багато підстав. По-перше невідомі гості, якими можуть бути як охоронці так і якісь небезпечні для них люди. А по-друге, минуло вже багато часу від того як вони зайшли сюди, тому було прийнято рішення розходитися по домівкам. Батькам явно не сподобалися б такі прогулянки. Дорогою додому вони обговорювали знахідку. Дівчата заздрили, а хлопці думали що це коштовна річ, яку можна вигідно продати. Вони б ще затримались, але було вже пізно, та й зарядка у багатьох з них розрядилася від холоду в печері.