Вони поговорили на багато тем, перш ніж почали розмову про цікаві місця їхнього містечка. Час спливав, тому потрібно було поспішати, адже вона не планувала на довго затримуватись. Лізі почала здалеку:
-«Скажіть, а важко працювати вчителем?»
-«Ну, як сказати... Загалом я не скаржусь на професію, але зарплата середня, інколи бувають сварки серед вчителів, тай діти зараз сама знаєш які важкі трапляються»
-«Так, зараз підлітки дуже проблемні. Багато з них ведуть розгульний спосіб життя»
-«Я нещодавно чула про байкера, який розбився з дівчиною через велику швидкість. Шкода їх...»
-«Прикра ситуація.»
-«Але як на мене у цьому винні батьки. Саме вони мають стежити за дитиною, а не пускати все на само плин.»
-«Згодна з вами, якраз діти таких батьків і полюбляють гуляти по старих будинках і печерах. До речі, а ви чули щось про стару печеру на окраїні міста? Я бачила багато оголошень про екскурсію в це місце »
-«Оо, це дуже-дуже старе місце наповнене легендами. Кажуть, там мешкає привид старого графа. Тому туди й збирається купа людей, сподіваючись побачити привида. Але це все байки.»
-«Дуже цікаво, можете детальніше розповісти про це?»
-«Кажуть там мешкає привид старого графа Гарольда. Він вбиває усіх дітей з заможних родин. Але звичайних людей він не чіпає.»
-«А що за легенда ходить? Розкажіть будь ласка»
-«Ну добре, слухай. Колись тут був збудований палац одного графа. Він одружився і в нього народився хлопчик. Ця дитина мала все, що душі завгодно, бо була з королівської родини. Коли він підріс, то почав гуляти й за межами свого замка. Минуло п'ятнадцять років. Одного разу він слухав спів пташок у саду і побачив дівчину. Вона була дуже гарною, тому сподобалася хлопцю. Вона працювала у цьому саду на його батьків. Вона прибирала територію, поливала квіти і все таке інше. Вона була з дуже бідної родини. Батько в неї помер, тому вона мешкала у маленькій хатині з матір’ю та п’ятьма братами. Грошей доволі часто не вистачало навіть на хліб, тому вона була змушена працювати ще з одинадцяти років. Їй було не більше 16 років, дуже худа, з довгим білявим волоссям. Він вирішив подружитися з нею. Так вони довго товаришували, і не помітили як закохалися один в одного. Вони хотіли одружитися. Але батьки хлопчика були проти цього шлюбу, бо хотіли невістку з заможної родини, а не якусь там служницю. І одружили сина на доньці сусіднього короля. Дівчина з горя втопилася, а сам Гарольд ненавидів дружину і прожив нещасливе життя у нещасливому шлюбі. Та й його дружина не мала щастя. Коли він помер, його поховали у цій печері. Але його душа не змогла отримати спокій. І з того часу він ненавидить усіх заможних людей, бо статки батьків зруйнували йому життя. Але багато людей полюють на скарби, які можуть бути у цій печері.»
-«Яке жахіття, шкода короля Гарольда. А що зараз з цією печерою?»
-«Вона зруйнована, дитинко. Туди навіть заходити страшно. Але це не лякає тих, хто хоче знайти там скарби. Люди організовують туди екскурсії, але я б нізащо не пішла в таке місце.»
-«На жаль людська цікавість набагато більша за страх. Не даремно існує прислів’я : « Не пхай свого носа, куди не просять», але на жаль людям байдуже на народну мудрість. Жага збагатитися набагато більша.»
Вони ще довго розмовляли б, якби жіночці не зателефонували родичі, щоб привітати з днем вчителя. Ліза вирішила в такий слушний момент попрощатися з бабцею. В неї було ще дві адреси. Дорогою вона зателефонувала Кейт і повідомила новини.
-«Що ж, вітаю, мій маленький Шерлок. Здається мені що хлопці були праві і тут дійсно щось не чисто. Тримай мене на зв’язку, а я повідомлю іншим. А в суботу, після кіно ми розробимо план дій.
З наступної адреси вона мало що довідалася, бо жіночці було вісімдесят п’ять років, і вона вже була глуха. Тому нормально поговорити з нею не вдалося. А третя бабця розповіла про дітей, які там зникли та людину, яка часто ходить в ту сторону. І за словами її подружок ще той мерзотник. Ця бабуся була справжнім довідковим бюро. Вона часто гуляла на вулиці, спілкувалася з багатьма різними людьми тому знала досить багато про людей, які бувають у цьому місті. За описом він був схожим на її ранкового знайомого. Також вона довідалася, що цей чоловік часто буває у ігрових клубах та молодіжних тусовках, хоча йому вже давно не вісімнадцять років.
Елізабет чула про цей клуб, тому вирішила дізнатися про нього більше інформації в інтернеті.
Виходячи з під’їзду вона зіштовхнулася з високим хлопцем. Вони обмінялися поглядами і вона побігла додому, бо було вже доволі пізно і починало темніти. На вигляд йому було більше 18 років.