Наведені факти засвідчують: як індійські й сакські царі вважали себе втіленням Варуни, так і іранські царі вважали себе втіленням Ахурамазди. Тобто і Варуна, і Ахурамазда мали однакові функції, царські. Спільність їхня підкріплюється і тим, що в певний період Варуна називався Асура, а іранське божество — Ахура. Тобто <74> й імена обох божеств виявляють етимологічну тотожність.
Проте, як бачимо, ні індійський Варуна, ні іранський Ахурамазда, ні грецький Посейдон не виявляють фонетичної близькості зі скіфським Тагимасадом. От хіба Ахурамазда дещо перегукується з Тагимасадом — у них схожі компоненти мазда і масад. Якщо добре відомо, що ім'я Ахурамазда складається з двох частин (Ахура + мазда), то можна припустити, що два компоненти має й ім'я Тагимасад (Таги + масад). Що це справді так, підтверджує ще одне скіфське ім'я — Октамасад. Його знову-таки наводить нам Геродот. Причому надзвичайно показово: ім'я Октамасад мав представник саме царського дому, що підкреслює невипадковість імен із компонентом масад у скіфів, надто в божественній і царській сферах. Водночас це свідчить про важливість цього компонента у творенні імен.
Щодо першого компонента в імені Октамасад, то в ньому легко розпізнати грецьке слово зі значенням вісім (авестійське і санскритське ашта). Це не мусить дивувати, оскільки число 8 надзвичайно популярне в міфологічних та космологічних уявленнях багатьох народів і входить в імена (Октавіан), назви місяців (фр. octobre), терміни (октет, октава). Щодо октави, то Платон наводить цікавий міф. Хтось на ім'я Ер побував на тому світі, а коли повернувся, то став розповідати, що бачив там веретено Ананки — богині невідворотності в греків. Вісь того веретена — вісь Усесвіту, що його утворюють вісім напівсфер, вкладених одна в одну. Кожна напівсфера має свій колір і своє числове значення — співвідношення цих чисел і творить гармонію світу. На кожній напівсфері сидить сирена, яка видає звуки певної висоти. Поєднання цих восьми звуків і дає музичну октаву (Евсюков, 125–126).
Якщо вдатися до індійського матеріалу, то він дає безліч фактів, пов'язаних із числом 8. Вісім частин тіла, вісім наук, вісім благородних металів, вісім душевних настроїв (основа давньоіндійського театру), вісім уславлених гір, вісім богинь-захисниць, вісім утілень Шіви, вісім ступенів йоги, вісім розділів медицини, вісім книг знаменитої граматики Паніні, вісім правил буддійського ченця, вісім священних атрибутів для коронації, вісім чаш при жертовному обряді богові Агні тощо.
Але найбільше причетні до розмови про Октамасада, гадаємо, факти деяких міфологій, пов'язані з вісьмома богами. Єгипетська міфологія має вісім першопочаткових богів, з яких виник Усесвіт. Китайська даоська міфологія знає надзвичайно популярних героїв, вісьмох безсмертних. Індійська міфологія налічує вісім божеств — хранителів сторін світу, де Індра — охоронець сходу, Варуна — заходу, Кубера — півночі, Яма — півдня, <75> Сома — північного сходу, Сур'я — південного сходу, Агні — південного заходу, Ваю — північного заходу (МНМ, І 247; ІІ 67).
Зважаючи, що Тагимасад і Октамасад дотичні відповідно до божественної і царської сфер, є підстави припустити, що ім'я Октамасад пов'язується якраз із вісьмома богами. А їх, як виявляється, у скіфів саме вісім: Табіті, Папай, Апі, Гойтосир, Аргимпаса, Геракл, Арес і Тагимасад. А коли так, то ім'я Октамасад мусить значити щось на зразок Восьмибожний, Той, що шанує вісім богів. Це підтверджується уявленнями, що земннй устрій має за взірець устрій пебесннй. Цар — втілення бога на землі, він і тільки він поєднує через пожертву світ людей і світ богів, Землю і Небо. І якщо на небесному рівні хранителями світу виступають боги, то на земному рівні цю функцію виконують царі, бо саме вони відповідають за добробут громади, якою керують. І як цар богів Індра вважався охоронцем восьми сторін неба, так і цар вважався охоронцем восьми сторін землі. Так що тлумачення імені скіфського царя Октамасада як Восьмибожннй видається цілком умотивованим. У такому разі виходить, шо компонент масад в іменах скіфських божества й царя мусить значити «божество». Але ж ми раніше перекладали компонент мазда в імені Ахурамазда як «мудрий»! Така категорія як мудрість — божественна субстанція. І в багатьох випадках слова мудрість, божество — тотожні. Що підтверджується і на прикладі з компонентом масад. У согдійській мові слово масат, мазад тлумачиться саме як «божество». Авестійський вираз ахурахе маздах мовознавці розшифровують як «ахурівське божество». І в памірському ремузд (сонце) музд виводиться від авестійського маздах — «божество» (Пахалина, 62).
Таким чином, значення компонента масад в обох скіфських іменах прояснилося, як прояснився і перший компонент імені Октамасад. Але що ж значить компонент Таг (бо, очевидно, и — з'єднувальне на стикові двох слів)?
Якщо зіставити імена Таг + масад і Даж + бог, то побачимо, що другі компоненти в них несуть однакове значення — бог, божество. Перші ж компоненти виявляють фонетичну подібність, особливо якщо зважити, шо іномовнє д грецька часто передає через т. Звук г на слов'янському грунті має властивість переходити в ж (ріг — ріжок, стіг — стіжок, батіг — батіжок). Але ні значення Даж, ні значення Таг ми достеменно не знаємо. Можемо лише здогадуватися, що він має значити щось таке, як компонент Ахура в імені Ахурамазда, оскільки вже ці божества функціонально подібні.
І тут заслуговує на увагу те, що етруська міфологія знає персонаж Таг, який володів мудрістю провидця й мистецтвом ворожіння, що вла<76>стиве Посейдонові та Варуні. Таг передбачив етрускам майбутнє, навчив їх усього, що вмів сам. А ще цікавіше те, що у Фессалії, колись заселеній пеласгами, словом таг означався правитель (МНМ, ІІ 485). Тобто і Таг мав, власне, ті ж функції, шо й індійський Варуна: він уособлював мудрість і був воїнським божеством.
Як вважають дослідники, греки не знали божества з подібним іменем. Але в егейсько-анатолійському регіоні та в Передній Азії, де теж свого часу побували причорноморські скіфи й кімерійці, існували фонетично схожі імена. Ще в ІІІ тис. до н.е. тут поклонялися богові підземного царства Дагону. Йому поклонялися й філістимляни — видимо, пелазькі переселенці. А схожість імен Таг і Дагон, схожість їхніх функцій дали підстави припустити ідентичність обох (Этруски, 216).
Отже, в деяких важливих аспектах виявляється подібність функцій Варуни, Посейдона й Ахурамазди, що теж володіли магічними заннями, були всевідаючими й мудрими, знали колишні й майбутні таємниці світу і пов'язувалися з потойбічним світом. А коли так, то такі ж функції мусили мати скіфський Тагимасад і слов'янський Дажбог. Це тим певніше, що божества пов'язувалися з владою і воїнським станом, уособлювали племінних ватажків.
Такі міркування підтверджують і слов'янські факти. У південних слов'ян зафіксовано божество Дабог, яке не без підстав зіставляють із божеством західних слов'ян Дачбогом і з шанованою сербами горою Даjбог. Схожість імен усіх цих божеств зі східнослов'янським божеством очевидна. Проте найважливіше те, що в уявленнях південних слов'ян Дабог утілював якраз образ земного царя (МНМ, І 343).