— Кладовище… справжнє кладовище! Ви мали рацію, АркадІю Олександровичу, ви мали рацію. Я те зроду такого не бачив, — шепотів капітан.
— Визначимо точні розміри кладовища. Що зможемо, сфотографуємо. Олегу, візьмеш проби води, це твоя робота, — сказав Балашов синові.
Олег одірвався від ілюмінатора й приготував пробовідбирачі.
Океанограф підійшов до камери, навів об’єктив і наладнав пристрій для дистанційної експозиції. Потім повернувся до контрольного щита й телефонував старшому помічникові на криголам, щоб батисферу опустили ще на двадцять п’ять метрів.
Гондола опускалася майже до самого кладовища. Колір води в блискотливих тунелях прожекторів змінився на золотаво-медовий.
— Олегу, проби!
Молодий біолог був напоготові. Він швидко натис на ручку пристрою, що висував пробовідбирачі з герметичної камери. Дальшу роботу виконав автомат. За десять секунд пробовідбирачі уже були в батисфері. Броньований люк зачинився, і прилад з водою помандрував до бункера в перегородці батисфери.
Балашов-старший тим часом фотографував піраміду мертвих тіл.
— Ми в центрі кладовища. Перевіримо індикатори радіоактивності та лічильники Гейгера, — порушив тишу академік.
Він увімкнув сигналізаційні прилади. На контрольному щиті засвітилася червона лампочка, а від звукової апаратури долинуло застережливе гудіння незвичайної інтенсивності.
— Приголомшлива сила радіоактивного випромінювання… мені навіть здається, що ми сидимо всередині атомного реактора! — озвався здивований капітан Мухорський.
Академік Балашов щось зосереджено записував до свого робочого щоденника.
— Обійдемо кладовище навкруги й складемо діаграму інтенсивності,— звернувся він до капітана.
На криголамі старший помічник маневрував за наказами по телефону. Батисфера помалу здіймалася над кривою поверхнею кладовища. По краях інтенсивність радіоактивного випромінювання поступово спадала.
— Неодмінно треба дослідити глибші шари. Пропоную зруйнувати центр кладовища підводним скрепером, — звернувся Мухорський до Балашова, який закінчував схему кладовища, точками позначаючи на ньому місця радіоактивності.
— Дякую за пропозицію, Володимире Петровичу. Дайте, прошу, наказ.
Мухорський телефонував…
Одразу ж з корми криголама почав спускатися гігантський ківш. Він глибоко занурився у гниючі залишки підводної фауни. Криголам рушив. Ківш вирив глибоку канаву, поділивши купу мазеподібної маси навпіл. Стерновий спритно розвернув криголам, і ківш заглибився у драглисті осадки ще на два метри. При одному з порухів над центром кладовища Олег скрикнув і щільніше притулився до ілюмінатора в підлозі гондоли.
— Батьку, батьку, дивись! Я бачу сяючу шпару!
Академік Балашов і капітан Мухорський кинулися до ілюмінаторів..
Проте сяйво зникло…
— Вода біля ковша закаламутилася, — пояснив Олег.
Трохи зачекаймо, тоді повернемося до центра кладовища й спустимося ще нижче, — мовив академік.
Криголам дав задній хід, зупинився над центром розкопаної могили, і гондола почала поволі опускатися.
За мить крізь каламутний нижній шар води стало пробиватися фосфоресціююче сяйво. Балашов знову увімкнув індикатори. Дзижчання досягло найвищої інтенсивності, а стрілки на приладах показували центр максимального випромінювання.
— Володимире Петровичу, придивіться уважніше! Сяйво виходить з нерівної щілини, — поквапливо прошепотів Балашов.
— Батьку, це може бути радій, — : висловив Олег свою першу гіпотезу.
Академік вимкнув рефлектори і внутрішнє освітлення батисфери. Сяюча крива на морському дні вималювалася чіткіше.
— Володимире Петровичу, повертаймося! Чи можна для дослідження спустити двох водолазів у важкому спорядженні? — запитав Балашов у капітана, ніби не чуючи Олегового припущення.
— Працювати далі зможемо тільки завтра. Захисний одяг від радіоактивного випромінювання лишивсь у Нордвіку. Ми не сподівалися на таку знахідку, — пояснив капітан.
— Згода. Та й… крім того, ми тут уже майже сім годин. Як швидко летить час… — схаменувся Балашов.
За наказом капітана батисферу почали помалу піднімати. Напівкруглі заслінки на споді криголама відчинились і одразу ж зачинилися, тільки-но гондола торкнулася буферів камери в носовому відсіку. Потужні помпи відсмоктали воду, і в камеру одразу з шумом увірвалося повітря. Перед головним ілюмінатором підводної лабораторії засвітився зелений вогник.
Капітан Мухорський відгвинтив круглу кришку батисфери, відчинив броньовані двері й ступив на східці. Слідом за ним вийшли академік Балашов і Олег.