— Стривай, Сергію, я теж натрапив на якусь площадку. Ми можемо впуститися нижче… — урвав Петро й почав помалу сходити по виступу в глибину.
— Ручаюся на що хочеш, що це стабілізатор! Вип’ю цілу Хатангову затоку, коли це не залишки ракети! — загримів у шоломі Сергій,
Він миттю ввімкнув телефон.
— Володимире Петровичу, надзвичайне відкриття! Тіло, на якому ми лежимо, має овальну поверхню. Ми натрапили на стабілізатор, гадаємо, що тут уламки ракети!
Відповідь не забарилася. Капітан Мухорський відповів одразу:
— Піднімаємо вас на палубу. Лаштуємо зварювальний апарат. Ви забезпечите обкантовку захисними плитами проти випромінювання і виміряєте діаметр.
— Петре, визнач довжину стабілізатора і обійди весь корпус, — звернувся Сергій до товариша. — А я тим часом виміряю обкантовку над щілиною.
Обидва водолази діяли швидко.
— Я скінчив. А ти? — запитав за хвилину Петро.
— Подаю сигнал повернення!
На палубі «Героя» монотонно задзижчали лебідки. Безформні тіла виринули на поверхню.
На палубі водолазам допомогли вивільнитися з важких, незграбних скафандрів. Мухорський і Балашов сиділи в капітанській каюті, коли ввійшли водолази.
— Отже, Сергію, накресли обриси досліджуваного тіла! — звелів капітан.
Сергій узяв олівець і на картоні намалював коло з округлими отворами і великою обкантовкою посередині. Потім докреслив прямокутники стабілізаторів у горизонтальній проекції І визначив їхні приблизні розміри.
— Схоже на велетенський гвинтовий стержень до м’ясорубки, — пожартував Олег.
— Олегу, Олегу… розлетілася твоя метеоритна гіпотеза, — засміявся капітан.
— Ракета! Міжзоряний посланець! Та це ж чудово! Ще краще, ніж метеор! — вигукнув юнак і аж тепер згадав про Таню, професора Агарова та Баалбецьку терасу.
— Не квапся, хлопче, не квапся з висновками, — по-батьківськи стримав його академік.
— Товариш біолог, мабуть, має рацію, — мовив Петро й подав академікові Сергієве креслення.
— Справді, схоже на соплову систему з рулями керування, — погодився академік Балашов, обводячи чубуком деякі криві на схемі.
Капітан Мухорський мовчки смикав вуса. Потім на дів кашкета, почухав потилицю й звернувся до академіка:
— Аркадію Олександровичу, хлопці прикриють щілини, приварять необхідні захвати. Вони звільнять це тіло від намулу за допомогою підводних бурильних машин і прикріплять підйомні троси. Спробуємо витягти його на поверхню, а якщо баштові крани витримають, то й на палубу.
Балашов погодився, але зауважив:
— Все одно треба перевірити, чи цілком затримують радіоактивне випромінювання захисні плити.
— Тож, хлопці, відпочивайте і — до праці! — звернувся капітан до водолазів.
— Володимире Петровичу, дозвольте працювати без відпочинку. Ми почуваємо себе добре… а тут ідеться про такий надзвичайний випадок, що ми не можемо дочекатися, коли звільнимо ті уламки з полону, — : попросив Сергій.
— Дозвольте їм, — докинув і Олег, який тепер перетворився з наукового працівника на нетерплячого школяра. Біолог аж тремтів од нетерпіння. Нестримна фантазія викликала в його мозку десятки дивовижних ідей та здогадів.
— Ну, якщо ви так просите… — пролунало з-під могутніх вусів.
Олег радісно обійняв командира криголама. Та воно й зрозуміло. Ця знахідка може стати доказом візиту космонавтів і сполучною ланкою з дослідженнями професора Агарова!
Всі вийшли на палубу. На носовій частині криголама матроси відчинили люк трюму, і один з потужних баштових кранів спустив у отвір гаки-затискачі. На них було прикріплено кілька свинцевих та кадмієвих плит. Водолази наділи броньовані скафандри, до спин їм прикріпили підводні зварювальні апарати. Допоміжна лебідка перенесла водолазів на поверхню моря. Слідом за ними подорожував вантаж захисних плит.
Обидва водолази були майстрами своєї справи. Опинившись на невідомому тілі, вони зняли з підвісу першу плиту А спільними зусиллями, дуже повільно, закрили нею щілину, з якої пробивалося світло.
Відрізавши зайвин метал, що виступав над щілиною, розчистили місце зварювання й ретельно з’єднали плиту з металевим корпусом. Поступово приварили й решту захисних плит. Водолази побоювалися, що не пощастить як слід зварити захисну плиту з невідомим металом. Проте ці побоювання були даремні. Робота успішно посувалася вперед. Хлопці працювали з надзвичайним натхненням, хоча рухалися незграбно, бо заважав важкий підводний обладунок.