Одним духом випив напій і натис долонею одразу сім важелів. На овальних екранах з’явилося сім облич.
Сандей зручно вмостився в кріслі й питально глянув в обличчя семи начальників, що дивились один люб'язніше від одного,
— Хлопці! — загриміло в репродукторах, — Запускайте!
Не чекаючи відповіді, директор вимкнув екрани й підійшов до напівкруглої скляної стіни, звідки видно було всі стартові платформи.
У сталевій башті вже стояла могутня триступінчата ракета, а біля неї саме спускалися в ліфті інженери, котрі щойно закінчили перевірку останнього ступеня. Вони швидко сіли в автомобіль, що стояв напоготові біля підніжжя стартової платформи, і виїхали з зони, де при зльоті їх могло дістати полум’я сопел.
Над ракетодромом завила попереджувальна сирена, її звук був такий неприємно пронизливий і жахаючий, що все живе навкруги намагалось якнайшвидше дістатися залізобетонних сховищ. Праворуч об’єктів височіла велетенська радарна антена. В окремих приміщеннях десятки очей прйкипіли до вимірювальних приладів. Головний інженер пильно стежив за стрілкою хронометра. За хвилину до дев’ятої увімкнув автомат. На стіні засвітилися різноманітні сигнали, і тихе дзижчання посилило загальне напруження.
Лише одна людина на всьому об’єкті не стежила за рухливими стрілками. Даніель Сандей, правда, дивився на ракету, але його думки витали далеко. Наче в серпанку він бачив перед собою гори акцій і контрактів, які принесуть компанії незмірний зиск від продажу ділянок і прав на геологічну розвідку поверхні Місяця.
Рожеву картину майбутнього затягла велетенська хмара диму, що шугнув із спідньої частини стартового стенда.
— Чи рушить?!
— Чи злетить?..
— А може, вибухне, як і попередні?
Ці запитання викликали побоювання.
Сандей почав нервувати.
Тремтячою рукою він вийняв з рота сигару. На лобі з’явилися краплинки поту. Директор на якусь мить зіщулився, але відразу ж самовпевнено випростався…
Срібний колос одірвався від землі. Гуркіт змінився на ураганне сичання, і ракета почала вертикально підніматися назустріч синьому небу, лишаючи за собою вогняний слід.
— Чудово, хлопці! — вигукнув Сандей і підійшов до столу. Наливши у келих джину, він глянув на годинник. За дві хвилини перший ступінь перестане працювати й відокремиться. Тоді вже перемога буде явною. Двигуни інших ступенів працюють на найновішому паливі, що є виробничою таємницею компанії. За підрахунками й випробуваннями вони доставлять у сферу тяжіння Місяця тисячокілограмову апаратуру. Двигуни останнього ступеня ракети мають зворотний хід і загальмують вільне падіння на Місяць.
Це буде історична перемога «Interstellar Company».
Подолати земне тяжіння двома ступенями… ще нікому не щастило.
Минуло дві хвилини, Сандей нервово увімкнув важелі телевізійного зв’язку. На екранах з’явилися зосереджені обличчя провідних техніків.
— Рапорт! — гримнув нетерпляче директор.
— Двигуни в порядку, — озвався перший.
— Радіосигнали без перешкод, — доповів другий.
— Ракета йде по визначеній траєкторії,— всміхнувся третій.
Сандей схопив келих. Його обдало жаром.
— Швидкість нижча на дві десятих процента. В межах припустимого. Все гаразд, — мовив четвертий.
— За десять секунд автомат увімкне двигуни другого ступеня, — нагадав начальник радіостанції,
— Тримайтеся, хлоп’ята! — підбадьорив їх директор, хоча й знав, що тепер уже рука жодного техніка не може вплинути на рух ракети. Все працює автоматично, без втручання людини.
Напруження зростало.
— Чотири, три, два, одна… нуль, — відраховували на радіостанції останні секунди роботи реактивного двигуна першого ступеня.
— Зелений сигнал! Ура! Автомат бездоганно відокремив зайвий баласт, — тріумфував начальник радіолокаційної станції.
Даніель Сандей випростався й підняв келих до вуст… раптом почувся приголомшливий рапорт:
— Другий… ступінь… вибухнув! Ракету знищено!
Директор упав у крісло наче підтятий, Він зблід, потім почервонів, на обличчі з’явилася страшна гримаса гніву. Люто підхопившись, Сандей щосили шпурнув келихом у екран і заревів громовим голосом: