Вільман лукаво посміхнувся подумки…
V
ТРІУМФУЮЧИЙ УЛЬТРАЗВУК
Олег Балашов зручно вмостився у глибокому кріслі і подивився на Таню, яка нахилилася над мікроскопом. Дівчина час од часу відривала погляд од приладу і кольоровими олівцями креслила щось у блокноті. Біолог розгорнув «Історію сонячної системи», і його думки полинули у далеке минуле.
З дев’яти планет, що обертаються навколо Сонця, Балашов обрав найближчу — Меркурій.
Денний бік планети весь час обернений до Сонця, температура на ньому досягає понад триста градусів тепла. Таку спеку не витримає жодна жива істота. Тут життя немає. Отже, міжпланетний корабель прилетів не з цієї планети.
Наступна — Венера…
Завбільшки майже така, як земна куля, оповита густим шаром атмосфери. Проте в спектрі планети вуглекислого газу в три тисячі разів більше, ніж над землею. Тому припускають, що на цій планеті тільки-но починається ранній період первісного розвитку життя.
Олег гортав сторінки…
На Землі наука починає лише вдосконалювати ракетну техніку.
Наші вчені сфотографували зворотний бік Місяця, запустили перших космонавтів на орбіту навколо Землі, проте міжпланетні перельоти почнуться не так уже й швидко. Нам треба мати гарантію того, що людина повернеться живою….
Геологічне дослідження відкладів з поверхні знайденої ракети точно визначило час прибуття її на нашу планету — ранній кам’яний вік, коли про земні ракети не могло бути й мови.
Четвертий супутник Сонця — планета Марс…
Загадкова планета, яка дедалі більше хвилює наших учених. Вона — центр уваги всього астрономічного світу. Дуже схожа на земну кулю.
Поверхня Марса в 3,6 раза менша. Тому що щільність маси повітря Марса є лише 3,8, а нашої планети — 5,32, тяжіння на поверхні Марса дорівнює лише двом п’ятим нашого тяжіння. Сто кілограмів на Землі важитимуть на Марсі лише сорок кілограмів.
Тепер уже наука знає фізичні властивості цієї цікавої планети. Екватор Марса похилений до площини його траєкторії на 25°, що майже відповідає куту між екватором Землі та екліптикою. Внаслідок цього пори року на Марсі змінюються так само, як і на Землі, правда, з тією різницею, що рік там в 1,88 раза довший од земного, день трохи довший від нашого!
За даними спостережень, приблизно дві третини Марса — безводні пустелі, вкриті червоним піском. Часті вітри, описані ще Антоніадом, здіймають у повітря пісок — і це, мовляв, спричиняється до періодичних забруднень атмосфери планети.
Г. А. Тихов спектрографічним дослідженням довів існування на ній рослинності.
Чи жила коли-небудь на цій планеті істота, подібна до людини?
Чи живуть там тепер якісь мислячі істоти?
А якщо на Марсі жили культурні мешканці, то чи здатні вони були три тисячі років тому збудувати ракету, яка прилетіла на Землю?
Мабуть, що ні!
Олег напружено міркував.
А чому — ні?!
Мисляча істота, котра досягла такого розвитку науки і могла зробити корабель для мандрів за межі своєї планети, в дальшому своєму розвитку повинна була підкорити собі псі закони природи й створити такі механізми, які забезпечували б можливість життя в умовах, що безперервно погіршувалися.
Розум, який винайшов ракету й застосував для її двигуна ядерне паливо — елемент торій — не допустив би, щоб навколишня природа змінилася на непривітні пустелі, тим більше, що на обох полюсах на Марсі дуже багато замерзлої води, яку можна було розтопити за допомогою атомної енергії на благо всієї планети.
«Знову фантазую», — схаменувся Олег.
А хіба не могли живі організми на Марсі загинути під час страшної катастрофи, проти якої була безсила навіть досконала техніка?
Балашов, гортаючи сторінки «Історії сонячної системи», натрапив на розділ про астероїди, що наповнюють простір між Марсом та Юпітером, і заходився читати про наслідки сучасних спостережень найбільшої планети сонячної системи — Юпітера.
На основі спостережень А. А. Бєлопольський довів, що Юпітер обертається навколо своєї осі за 9 годин 55 хвилин. Атмосфера його складається переважно із сполук водню, метану та аміаку.
Ця планета, мабуть, зберегла первісну атмосферу завтовшки приблизно десять тисяч кілометрів. У буквальному значенні не можна говорити про атмосферу Юпітера, бо цей велетенський шар тисне на квадратний сантиметр поверхні силою в мільйон кілограмів.