— Костянтине Миколайовичу, готово! Манометр щойно підскочив!
Академік Кропоткін поспішив до манометра. Інші вчені теж підвели голови від своєї роботи, випростались і підійшли до приладів.
— Тиск такий самий, як і в нашій атмосфері? Цікаво, дуже цікаво! — повторював Кропоткін.
Оглянули ущільнювальну апаратуру. Все гаразд. Увімкнули помпу, і потужні насоси висмоктали весь газовий вміст ракети до приготованих контейнерів. Потім ракету наповнили чистим повітрям і, коли манометр знову показав тиск, який був раніше, вимкнули ультразвукову бурильну машину.
Головний майстер верфі мав напоготові трубочний перископ, якого Кропоткін всунув до просвердленого отвору. Конус білого проміння освітив внутрішній бік гаданого вхідного люка.
Перший мешканець Землі зазирнув усередину ракети!..
— Чудово, друзі,— вигукнув Кропоткін, не відриваючи очей од окуляра перископа, — ми свердлили гам, де треба. Я бачу обертальний механізм і запобіжні клапани. Погляньте самі,— запропонував він колегам.
Академік Балашов підійшов перший. Він одразу ж накреслив у блокноті положення важелів і схему обертального механізму.
Олег зацікавлено глянув на ескіз. Таня через плече хлопця теж роздивлялася креслення затвора, потім звернулася до Кропоткіна:
— Дозвольте подивитися. Може, мені пощастить просунути крізь отвір руку.
Діставши дозвіл, дівчина вибігла на монтажну драбинку. Приклала око до перископа.
— Чудовий механізм. Добре зберігся. Блищить, наче новенький. Дозвольте? — нетерпляче озирнулася Таня.
— Спробуйте! — погодився Кропоткін.
Головний майстер витяг перископ, Лебедєва помалу всунула руку до просвердленого отвору. Бердичев глянув на ескіз і порадив їй помацати ліворуч.
— Я вже торкаюся важелів, — видихнула Таня.
Спробувала повернути їх у один бік. Не змогла!
Тоді натиснула в другий. Теж марно. Незадоволєио похитала головою. Потягнула вгору. Нічогісінько. Тоді вниз… і ручка зрушила поволі, наче була в густій смолі.
—Є! — захоплено вигукнула Лебедєва.
Вона тиснула на важіль, поки можна було, тоді помалу витягла з отвору руку, трохи помасирувала її і всунула до отвору ліву руку.
— А ось і другий… — задоволено кинула Таня.
І цей важіль теж зрушив.
— Поздоровляю вас! — похвалив її академік Бердичев. — Тепер спробуйте обернути дисковий затвор. Зачекайте, поміркуємо… Видно, що клапан прикріплено на правому внутрішньому боці, а це означає, що механізм обертається праворуч… спробуйте-но. Всуньте до отвору праву руку аж по лікоть, візьмітесь міцно за сполучну ланку диска й повертайте його донизу, — порадив далі Бердичев.
Таня вчепилася у стик кола й поперечного кріплення, напружилась і потягла механізм. Він зрушив швидше, ніж вона сподівалася. Таня обернула його на цілу чверть. Розтулила долоню й спробувала обернути колесо ще раз, але далі воно не рухалось,
— Далі не йде, — скромно сказала дівчина, витираючи краплини поту, що зросили її засмагле чоло.
Механіки з власної ініціативи принесли спеціальний прилад для знімання шарикопідшипників усіх розмірів. Головний майстер порадив спробувати за допомогою його відімкнути вхідний люк.
Пристрій скидався на зрізаний конус — якийсь чотириніжок з круглою основою. На щастя, діаметр цієї основи мав понад два метри, і тому пристрій легко поклали на крейдяну окружність, якою було позначено контур вхідного люка.
Між верхньою та нижньою основами знімача стирчала велика втулка, крізь яку проходив безконечний гвинт. На конусі закріпили редуктор з електромотором.
На нижній частині гвинта зараз прикріпили чотири сталеві захвати, що мали форму великої букви «Г», і ввели їх у просвердлений отвір. Розпірними гвинтами притисли ці захвати під краї люка.
Майстер Михайло ввімкнув електромотор. Безконечний гвинт у втулках почав помалу обертатися. Очі присутніх прикипіли до країв крейдяного кола.
Відхилиться?..
Не відхилиться?
Електромотор завив од перевантаження.
Секунда, дві, три… виття спадало.
Раптом потужна кришка з різким скреготом зрушила на кілька міліметрів.
— Зупиніть! — крикнув Кропоткін.
Мотор вимкнули.
Придивилися ближче. То скрипів тоненький шар скломаси, що лишилася в жолобку між краями вхідного люка й стінкою ракети. Зворотним ходом надали підйомному пристрою попереднього положення. Знову ввімкнули мотор. Усе йшло гаразд. Кришка почала помалу відхилятися. Коли вона відхилилася на двадцять сантиметрів, знімач спинили. Багатошаровий металевий конус був тепер нахилений. Відкрутили захват, відвели знімач і сталевими стержнями повернули конус так, що далі його можна було рухати голіруч…