Академік Кропоткін запросив членів комісії, Олега і Таню до ракети. Попередив, щоб ніхто нічого не чіпав.
Крізь вхідний люк вчені ступили до прямокутного коридора. Костянтин Миколайович, який разом з академіком Балашовим ішов попереду, дійшов у кінці коридора до прочинених дверей. Далі рушили лівою стороною вздовж центрального коридора. Обабіч були розташовані невеличкі кабінки. Члени комісії відчиняли дверцята до ізольованих приміщень з силою-силенною найрізноманітніших апаратів, приладів, сигналізаційної техніки, великих і малих екранів кінескопів, важелів, контактів, вимикачів та різноколірних схем.
Справжній рай для технічних досліджень…
Олег ще зроду не бачив стільки найрізноманітніших приладів укупі… а тут, у кожній кабіні — аж очі розбігалися. В головній частині ракети було шість кабін, по три з кожного боку. Коридор кінчався ще одними розчиненими дверима.
Забувши про Таню, Олег увійшов до конусовидного приміщення.
Воно було метрів п’ять завдовжки і трохи більше двох заввишки. Фронтальну стіну його закривав овальний екран кінескопа. Перед екраном стояв підковоподібний пульт управління з коричнюватої пластмаси. Під променем ліхтарика на пульті заблищали сріблясті ручки та оправи вимірювальних приладів, заграли зеленавим світлом різноманітні знаки на циферблатах.
— Що це — цифри невідомої математичної системи чи букви алфавіту неземної мови?
Перед пультом стояли три крісла.
На середньому й правому запобіжні лямки було запнуто, на лівому — ні!
Олег помітив, що внутрішній бік запнутих лямок і площа з приладами перед обома цими кріслами… тьмяніші. Юнак освітив ліхтариком ліве крісло, потім цікавий промінчик забігав по приладах перед цим кріслом.
Прилади вилискували, наче нові! Що це означає?
Олег не намагався знайти розгадку одразу. Він обміркує все спокійно. А тепер — далі! В кутках за пультом лежали якісь металеві півкулі з кількома дисками й вимірювальними приладами, мов у далекобійних гарматах.
Там, де не було приладів, стіну й підлогу вкривав м’який ніздрюватий матеріал. Здавалося, що йдеш по моху.
Центральним коридором Олег повернувся до вхідного тамбура і протилежними дверима прослизнув ще в один коридор, що вів до хвостової частини ракети.
Обабіч коридора Олег знову побачив прочинені двері — всього десять. І знову — найрізноманітніша апаратура, подекуди трубоводи, кулясті посудини, великі й малі циліндри. В перших чотирьох кабінах з зовнішнього боку були опуклі стекла. «Академік Бердичев мав рацію. Це, мабуть, ілюмінатори. Ілюмінатори захищено засувними жалюзі», — подумав Олег.
Коридор раптом поширшав і перейшов у простору кімнату з своєрідним обладнанням. Тут стояли два овальні столики і зручні крісла. Біля одного з них високий пульт з опуклою поверхнею з прозорої речовини. Під циліндричним віком виднілася система коліщаток, з’єднаних між собою тоненьким сірим паском.
Це скидалося на магнітофон.
Поверхню опуклих стін приміщення було симетрично розчленовано на квадрати і запнуто трохи хвилястими жалюзі. У відкритих шафках на полицях громадилися купи сірих бляшаних коробок, схожих на ті, в яких зберігають кіноплівку.
«Це, мабуть, бібліотека, фонотека або щось таке, — подумав Олег. — Хоч я й не знаю, для чого ці прилади, але в ракеті, напевне, є житлові кімнати».
Олег рушив далі, наче у сні. Проминув кімнату з жалюзі й увійшов до найближчої кабіни праворуч.
— Книги… — вихопилося в нього.
Він уже хотів було взяти одну, та згадав академіка Кропоткіна й відсмикнув руку. Проте не втримався, щоб не роздивитися написи на корінцях книжок.
Незнайоме письмо… шкода, шкода.
Бистрі очі обстежували далі.
Праворуч у кутку, за прочиненими дверцятами, складені великі книжки. Щоб краще роздивитись, Олег відхилив стулку дверей і на їхньому внутрішньому боці побачив малюнок — велику кулю в центрі та малі й трохи більші кульки навколо.
Схеми було з’єднано окружностями…
Це перше креслення, яке він знайшов на ракеті.
«Коли вже нічого не можна чіпати, то я хоча б сфотографую», — подумав Олег і навів об’єктив.
У кінці коридора члени комісії підійшли до масивних дверей з червоними незрозумілими знаками й малюнком, схожим на якийсь череп.
Ці двері було замкнено!
Вже сама масивність дверей та міцні засуви з багатьма хромованими коліщатками свідчили про те, що за ними приховано, щось, надзвичайне.