Таня на мить замовкла. Олег замислено перемішував ложечкою вершки з морозивом, потім глянув на Таню й мовив:
— Академік Агаров вважає, що між виникненням тектитів і тією терасою є прямий зв’язок?
Таня кивнула:
— Так. Він доводить, що Лівійська пустеля з тектитами, які в ній трапляються, лежить відносно недалеко від Баалбецької тераси. Астронавти могли використовувати її як стартову площадку для ракет з ядерним паливом. Величезна температура ядерних вибухів з ракетних двигунів під час першого приземлення розтопила пісок пустелі, а страшенний тиск розкидав ці краплі у вигляді тектитів далеко навкруги.
Наташа доїла солодощі, відсунула вазочку й зробила логічний висновок:
— Отже, з цього можна судити, що невідомі астронавти спочатку приземлились у Лівійській пустелі, а згодом, знайшовши зручну височину, теперішню Баалбецьку терасу, перетворили її на ракетодром?
Лебедева уточнила:
— Можна це пояснювати і так, але можна й інакше. Астронавти могли спорудити терасу на згадку про свої відвідини чи для монтажу своїх кораблів, бо умови пустелі, де часто бувають вітри й урагани пилу, не дуже сприятливі для космодрому.
Олег замовив оранжаду й замріяно дивився на рідину, що осідала навколо тоненької соломинки. В думках він сягнув у минуле, і перед його очима постав караван велетенських ракет. Олегові здалося, ніби він бачить командира першої ракети, який пильно вдивляється в екран радіолокатора, шукаючи зручного місця для вимушеної посадки. Очевидно, якась аварія примусила космонавтів приземлитись у пісках Лівійської пустелі, адже інакше вони знайшли б зручніше місце.
Сопла двигунів вивергають величезні конуси ядерного палива. Зростає гуркіт. Велетенська срібляста ракета велично сідає між піщаними кучугурами.
Потужний повітряний вихор жене хмари пилу. Гігантські шасі-амортизатори ракети торкаються грунту… Ось уже лунає дзвінок сигналу.
Олег здригнувся. Він справді почув дзвін…
Це Наташа стукнула ложечкою об порожню вазочку, щоб вивести принишклого співбесідника із задуми.
— Повернися, любий, до двадцятого століття, — лагідно промовила Таня.
Молодий біолог щиро засміявся.
— Танечко! Це надзвичайно спокуслива гіпотеза, майже неймовірна, але водночас твереза, вірогідна. Тож розповідай далі!
Таня задумливо мішала соломинкою залишки оранжаду, немов шукала потрібні слова.
— Я завжди вважала тебе за найбільшого фантаста факультету, гадала, тебе ніщо не здивує, а тепер…
— …капітулюю, — пожартував Олег.
Те, що зараз я вам розповім, — іще неймовірніше.
Наташа неспокійно засовалася в кріслі.
— За мечеттю, яку ви бачили на листівці, є чудовий музей. У ньому ми з академіком Агаровим знайшли історичний скарб. Ви чули коли-небудь про «Рукописи Мертвого моря»?
Обоє заперечно похитали головами.
— В тому районі недавно знайшли цінні рукописи, де описано зникнення біблейських міст Содома і Гоморри, — останні слова Таня вимовила дуже повільно й значуще.
«Содом і Гоморра», — майнуло в Наташиній голові. Знайомі назви. Що ж то за міста? Вона вперто намагалася пригадати. Десь у закутках пам’яті почали вимальовуватися риси зморшкуватого обличчя Михайла Петровича, старого вчителя історії.
І от уже спогад яскравіший!
Але як воно було?
У Ветхому завіті збереглася легенда про якогось батька і дочок, котрі йдуть з міста напередодні його знищення.
З неба падає вогняний дощ…
— Наташко, — раптом гукнув Олег, — куди де ти дивишся?
Наташа отямилася.
— Дорогі друзі, Содом і Гоморра, здається, були десь біля Мертвого моря, і їх начебто знищив вогняний дощ. Чи не так?
Олег здивовано глянув на неї,
— Чи не думаєш ти, що між дими містами й астронавтами є якийсь зв’язок?
Таня перебила його.
— Любий Олегу, цього разу асистентка перемогла свого патрона. Наташа слушно зауважила. Академік Агаров справді висловив думку, що зникнення Содома й Гоморри, як і утворення Мертвого моря, можуть мати прямий зв’язок з прильотом на нашу планету невідомих космонавтів.
Молодий Балашов дивувався дедалі дужче.
— Слухайте, дівчата, я не хочу дискутувати з академіком Агаровим, але гіпотеза це гіпотеза, і довести її може лише переконливий факт, а його поки що немає.
Войовнича Наташа сердито глянула на свого молодого керівника й зацокотіла, наче кулемет.
— Хочеш доказів? А тектити, радіоактивні елементи, Баалбецька тераса… Адже все це не могло виникнути внаслідок діяльності мешканців Землі, бо радіоактивність людина відкрила тільки в цьому столітті…