— Ваші паспорти, будь ласка, — звернулася вона до прибулих добірною англійською мовою.
Чоловіки, люб’язно посміхаючись, подали їй доку- мети й сіли в крісла. На столику лежали фотографії першого радянського космічного корабля. Макдональд і Вільман узяли кілька й почали придивлятися до окремих деталей.
На конторці тихо задзвонив телефон.
— Ваню, тебе кличуть до канцелярії,— звернулася дівчина до юнака.
Канцелярія готелю містилася в правому кутку вестибюля. П’ятников постукав і ввійшов. За письмовим столом сидів його начальник, капітан Орлов.
— Добридень, Ваню. Поглянь на рентгенограму, — сказав Орлов і подав негатив.
— Цікавий тайник, товаришу капітане, — промовив П’ятников.
— Він належить Вільманові. Посели його в номері 112. Вільман — наш гість, і я сподіваюся, що ти приділиш йому максимум уваги, — наказав Орлов лейтенантові П’ятникову.
— Зрозуміло, — промовив лейтенант і вийшов.
Підійшов до конторки, глянув на дівчину, яка саме закінчила записи у відомості готелю.
— Пан Макдональд, — прочитала вона в паспорті.
— Номер сто одинадцятий, — додав Ваня.
Вірменка взяла потрібний ключ і разом з паспортом подала його привітному старому.
— Сподіваюся, ми будемо сусідами, — сказав агент.
— Як бажаєте, пане. Сто дванадцять, — мовив П’ятников.
Дівчина подала ключ та документи й побажала гостям приємного відпочинку. Ваня відчинив ліфт і підняв гостей на другий поверх.
Наступного дня о дев’ятій годині на нордвіцькому аеродромі приземлився літак з іноземними вченими. В салоні аеродрому їх привітали академіки Кропоткін та Балашов. Гостей одразу повезли до верфі. В конференц-залі дирекції вже сиділи члени комісії. Вони оплесками зустріли прибулих.
Академік Кропоткін ознайомив присутніх з результатами обстежень і оголосив про початок дискусії. Першим з пропозицією про хід дальших робіт виступив академік Бердичев. Він запропонував передусім у захисному одязі дослідити двигуни й знайти спосіб відокремити їх.
Професор Яшкевич, відомий фахівець з електротехніки слабких струмів, звернув увагу присутніх на кабіну з жалюзі, в якій знайдено велику кількість магнітофонних і телевізійних стрічок. На підставках біля столиків лежать програвачі й репродуктори. Професор гадає, що зберігся дуже цінний матеріал, і мовознавці повинні розшифрувати та зробити його надбанням усього людства.
Академік Балашов стисло виклав Олегові й Танині думки і передав по колу фотографії схеми.
Потім Кропоткін припинив дебати й оголосив, що ракету можна оглянути завтра.
До монтажного залу повернулися тільки Кропоткін, Бердичев, Балашов і головний майстер. Вони наділи захисний одяг і ввійшли до ракети.
Олег пішов сьогодні до професора Яшкевича.
— Мене дуже зацікавило ваше повідомлення про кабіну з жалюзі,— почав Олег із своєю звичайною тактикою.
— Це винятково цінна знахідка, юначе. Ми ще навіть не підозрюємо, що приховано на тих магнітофонних стрічках. Я певен, що на них є записи, від яких у нас перехопить дух, — відповів Яшкевич.
— Ви щось казали і про телевізійні стрічки. Чи правильно я зрозумів? — розпитував далі Балашов-молодший.
— Правильно,
— А як ви їх розпізнали? — допитувався Олег, бо зовсім не розумівся на електротехніці.
Професор засміявся.
— Це не так важко. Телевізійні техніки почали консервувати зображення на магнітофонній стрічці. Звуковий магнітофон може зафіксувати сигнали до шістнадцяти тисяч коливань за секунду, а магнітофон для фіксування зображення повинен опрацювати щонайменше чотири мільйони коливань за секунду. Поки що застосовують більше звукових блоків і стрічку приблизно п’яти сантиметрів завширшки. В ракеті я знайшов вузькі й широкі стрічки, тому й сподіваюся, що знайдемо й законсервовані зображення… і якщо я маю рацію… то це буде надзвичайно цікаво.
— Коли ви розпочнете роботу?
— Як тільки переправимо ракету до дослідного центру Академії. Вчора я вже мобілізував усіх співробітників. Спочатку демонтуємо один з приладів і вивчимо всі його деталі. Магнітофонна система схожа на нашу. Думаю, що ми запустимо апарат і перепишемо первинні записи на наші стрічки.
— Я чув, що ваш інститут має найбільший електронний мозок у світі. Чи застосуєте ви його для аналізу невідомої мови астронавтів?
— Ну, звичайно. Але з цим доведеться трохи зачекати. Спершу мовознавці повинні знайти основну структуру невідомої мови, розтлумачити смисл усіх знаків, слів, практично опрацювати весь словник цієї мови, а тоді вже — тоді все піде швидко.