В центрі проміжної стіни виднілася чорна плита, в якій віддзеркалювалася частина коридора. Ця дрібниця врятувала американця…
Він помітив, що коридором хтось іде. Не обертаючись, Вільман пригладив волосся, немовби міркуючи, як увійти до хвостової частини ракети, й помалу рушив назад.
Коли Таня зникла в перших бічних дверях, Вільман рвучко крутнувся й блискавично зачинив за нею двері. Потім, холоднокровно обернувши велике колесо, попрямував до приміщення соплової системи, щоб довершити фотографування всієї схеми.
Вільман досяг, чого хотів…
Ця подія відбулася менш ніж за хвилину. Все було зроблено, й американець побіг коридором до вчених. Вони все ще слухали пояснення в командирській кабіні. П’ятников непомітно шукав поглядом свого підопічного. Побачивши його поблизу академіка Балашова, заспокоївся.
Агент слухав пояснення перекладача, час од часу кивав головою й інколи нервово крутив гудзика.
«Цікаво, — подумав Ваня, — хвилину тому це був другий гудзик, а тепер уже третій».
Огляд закінчився. Іноземні гості були в захваті.
— Шановні гості, друзі, роботу нашої комісії буде закінчено сьогодні ввечері. Ми всі разом з ракетою вирушимо спеціальним поїздом до Москви. Прошу вас вчасно бути готовими. Дякую за увагу, — закінчив академік Кропоткін.
Всі захоплено заплескали.
— А ви, Аркадію Олександровичу, йдіть лаштуватись у дорогу, — звернувся Кропоткін до Балашова.
Члени комісії розійшлися по своїх тимчасових кабінетах, щоб докінчити нотатки й приготувати все до від’їзду. Академік Балашов оглянув кімнати і, не побачивши Олега, попрямував до бібліотеки. Дорогою його охопили приємні, теплі батьківські роздуми. Син знайшов собі справді гідну подругу. Здається, вони все життя йтимуть спільним шляхом й ідеально доповнюватимуть одне одного! Балашов-старший завжди плекав надію, щоб син або хтось близький знайшов свій поклик у його науці. І радість від того, що цю давню мрію здійснить мила й на подив здібна дівчина, пом’якшувала суворі риси старого.
Але куди це вони обоє зникли?
Олег почув кроки і обернувся до дверей.
— Вітаю, синку! А чого це ти сам? Де Таня?
— Таня? Та вона ж лишилася з вами, — відповів трохи здивовано Олег, і його нараз охопило якесь дивне, незрозуміле почуття.'Він підвівся й запитливо глянув на батька. — Ви вже скінчили?
Вчений кивнув.
— Коли від’їжджаємо?
— Години через три. Ти поїдеш зі мною?
— Я не всидів би в Нордвіку. Таня теж повертається до Москви.
На мить Олег замовк, потім вийняв з кишені свою нерозлучну лупу і, примруживши око, почав переглядати назви книг на стелажі.
— Чого ти замислився? — запитав батько.
— Цікаво, чи не лишили космонавти слідів на прикладах? — висловив він свою думку, машинально протираючи лінзу клаптиком замші.
— Це справді цікаве питання, — погодився батько, — ще ніхто нічого не чіпав. І коли ти хочеш у цьому пересвідчитись, то поспішай. Бо незабаром усе навантажать у вагони. Я буду вдома.
Олег квапився. Працівники верфі саме встановлювали відсік двигунів ракети на потужний причіп. Олег збіг східцями й попрямував до капітанської кабіни. Взяв збільшувальну лупу й почав пильно обстежувати поверхню кожної ручки.
Ніде нічого!..
Хіба це можливо? Невже неземні Істоти мали інакшу шкіру? Та Олег не поступався; він переходив од приміщення до приміщення, не лишаючи без уваги жодного сантиметра. В коридорі за кабіною з жалюзі зупинився. Йому здалося, ніби там є щось підозріле. Якусь мить розмірковував, обмацуючи. поглядом усе навколо.
Ага, зрозуміло!
Одні двері зачинені!
Справді!
Оце, мабуть, і є те незвичайне. Раніш Олег чомусь не помітив їх. Він підійшов до дверей і почав роздивлятися велике хромоване колесо.
Ура!.. Юнак мало не скрикнув з радощів. Знайшов відбиток. Але що з ним робити? його ж треба зберегти за будь-яку піну. Як зробити, щоб ніхто випадково його не стер?
У голові Олега сяйнула ідея. Він вибіг з ракети, шукаючи очима телефонний апарат. Глянув ліворуч — немає. Глянув праворуч — чудово, апарат виразно вимальовувався на білій стіні залу. Олег підбіг і схопив трубку.
— Будь ласка, — пролунав приємний голос телефоністки центральної станції.
— З’єднайте мене з органами безпеки!
За якусь мить у трубці озвався черговий. Олег попросив, щоб негайно прислали фахівця, котрий знімає відбитки пальців. Йдеться про надзвичайну знахідку — відбиток пальців космонавта!