Звідки вони прилетіли?
Ми довідаємося про це, неодмінно довідаємося! Земля — Манома, Марс — Бонгаве… невідома планета— Тора. Планети, на яких у минулому могло існувати органічне життя. Землю не беремо до уваги — отже, тоді Марс і Тора.
Таня допила чай і запропонувала піти до бібліотеки, де вже, мабуть, готові фотокопії кількох книг з космічного корабля.
Балашов заховав фотографію та бюлетень до свого портфеля і, сповнений оптимізму, взяв Таню під руку. Перед конторкою у вестибюлі готелю їх зупинив П’ятников, знову перевдягнений у форму готельного службовця.
— Доброго ранку. Товаришу Балашов, у канцелярії на вас чекає капітан Орлов.
Олег подякував і разом з Танею попрямував до канцелярії. Назустріч їм підвівся капітан Орлов. У нього було дуже симпатичне і надзвичайно виразне обличчя. Широке чоло, сміливі очі під кущистими чорними бровами, вперте підборіддя говорили про неабияку енергію.
— Дякую, що на моє прохання ви прийшли аж у готель, товаришу капітан, — почав Олег, тільки-но причинивши двері.
— Прошу, прошу. Сідайте… і розповідайте, — привітно запросив Орлов відвідувачів.
Олег дістав з нагрудної кишені дбайливо загорнений пластир з відбитком пальців неземного космонавта і докладно пояснив свої міркування. Капітан Орлов зосереджено слухав.
— А чи не здається вам дивним, що на жодній іншій речі ви не знайшли ніяких слідів? — несподівано спитав він.
Молодий Балашов нерішуче знизав плечима.
— Знаєте, товаришу капітан, я про це думав, зокрема у зв’язку із нещастям, яке сталося з моєю колегою Лебедєвою.
Тепер у розмову зайшла Таня. Вона яскраво описала дивний випадок, який мало не закінчився її смертю. Орлов щось записав і підвівся.
— Радий, що ви мене покликали. Я починаю розуміти певні взаємозв’язки… Завтра надішлю вам фотографії, а коли що трапиться, кличте мене о будь-якій порі. Ще раз дякую вам, — він сердечно потис їм руки.
Таня і Олег повернулися до вестибюля й звідти пішли в Академію наук. Дівчина попрямувала до Інституту геології, а Олег — до Бердичева. Домовилися зустрітись під час обіду.
Балашов прискорив ходу. На завороті коридора він мало не зіткнувся з професором, який ніс грубенький том фотознімків.
— Вітаю, досліднику, — всміхнувся Бердичев.
Іване Павловичу, пробачте, що я йду вам заважати, але нам з Лебедєвою треба дещо з’ясувати, зупинив Олег професора.
— Ходи, ходи лишень! Розповідай, що в тебе, — Бердичев завів Олега до свого кабінету.
Балашов без зайвої балаканини витяг фотографію й нотатки. Він повторив батькові, Танині й свої здогади щодо схеми сонячної системи, яку, можливо, представлено на цій фотографії, і назвав усі перекладені знаки малюнків.
— Далі, далі, Олегу, — підбадьорив його зацікавлений професор.
— У сьогоднішньому інформаційному бюлетені ми, крім іншого, прочитали, ніби ви закінчуєте фотографування перших неземних книг. А чи не можна хоча б одну з них переглянути разом з вами? Що, як батьківщина ракети справді була на невідомій планеті Тора поміж Марсом і Юпітером? — закінчив він одним духом,
Бердичев здивовано звів угору брови.
— Смілива ідея, хлопче, дуже смілива, але справа варта заходу.
Він розклав фотознімки на столі.
— Пригадую деякі фотографії глобуса, — мурмотів Бердичев.
Поміж силою-силенною фотографій подекуди виднілися білі папірці. Бердичев розгорнув том на першій закладці.
Олег зацікавлено схилився над столом. Бердичев почав гортати фотографії. Раптом Олегові здалося, ніби він бачить знайомі позначки.
— Це вони, Іване Павловичу! — вихопилось у юнака,
— Фотографія кулястої планети. І під нею позначка «Тора», Поглянемо, які ще є фотографії,—з запалом промовив Бердичев, перегортаючи матеріал далі.
Тільки на трьох сторінках тома вони знайшли креслення планети. На кожному кресленні — щораз інші лінії, схожі на ізотерми.
— Дорогий Олегу, це правда. Планета Тора існувала, а невідомі астронавти фотографували і картографували її. Почекаймо лишень, поки Інститут мовознавства оголосить наслідки вивчення невідомої мови. Вчора знайдено елементарний підручник з ілюстраціями. За допомогою фотоелектроніки здійснюється переклад іншомовних слів. Нам пощастило перекласти вже близько восьмисот іменників. Мовознавці працюють на повний хід. Кожна група має свої завдання. Народжується великий словник. Знайомі слова одразу вкладають до електронної пам’яті. А тепер, хлопче, іди до професора Яшкевича. Там фіксують звукові записи на магнітофонні стрічки, — порадив Олегові Бердичев.