І тоді сюрпризи пішли низкою!
28 березня 1802 року той самий Ольбрес відкрив ще одну планету, яка за дві години перемістилася відносно до сусідніх зірок. Гаусс вирахував орбіту й для цього тіла — і досяг дивовижного результату: нове тіло рухалося приблизно на такій же відстані, як і Церера, тільки його орбіта була похилена до екліптики під іншим кутом.
Ольбрес вийшов із скрутного становища: він позначив обидва планетоїди як уламки невідомої великої планети, що колись розпалася.
У вересні 1804 року астроном Гардінг відкрив у сузір’ї Кита нове тіло подібного виду, а в березні 1807 року Ольбрес знову відкрив у сузір’ї Діви ще один планетоїд — найяскравіший і єдиний, якого можна було спостерігати неозброєним оком. Чотири відкриті астероїди дістали імена: Церера, Паллада, Юнона, Веста.
До 1922 року астрономи відшукали 933, а до наших днів — понад дві тисячі астероїдів.
Таким чином, було виявлено, що велетенська просторова прогалина між Марсом і Юпітером повна-повні- сінька уламків космічної матерії. Відкриті астероїди кружляють у дуже широких межах — від 2 до 3,5 астрономічних одиниць і час їхнього обігу коливається від 1,8 до 34 років.
Справжня причина виникнення астероїдів невідома й досі».
Олег згорнув книгу.
Астероїди є рештки невідомої планети Тора!
Катастрофа в сонячній системі!
Юнак підвівся й поквапливо попрямував до батька.
— Де це ти блукаєш, Олегу? — зустрів його старий.
— Я перевіряю нашу гіпотезу про сонячну систему.
Професор Бердичев підтвердив, що вона правильна Ми з Танею вже переклали всі позначки невідомою мовою на наш алфавіт — і все чудово збіглося. Наша сонячна сисіема а періоду неоліту на Землі мала десять планет!
— Десять планет? Докази? — не йняв віри академік Балашов.
— Фотографії десятої планети Тора є в матеріалах у Івана Павловича, я щойно від нього. Не хочу випереджати наукові дослідження а те гадаю, що ракета прилетіла з тієї планети перед катастрофою, трагічні сліди якої кружляють тепер у просторі Марс — Юпітер, — переконував батька Олег
Балашова-старшого щиро дивувало, що син так неухильно й наполегливо старається довести, ніби космічний корабель прилетів з нашої сонячної системи. Батько похитав головою:
—І де де все в тебе береться — зокрема оті твої сміливі гіпотези?
— Гм… знаєш, це… Танин метод у дії,— всміхнувся Олег, — ну, і зліт думки, який у старших скромніший, точніший і недовірливіший. Це, по суті, нескладний процес. Ти маєш трохи часу?
— Будь ласка, розповідай!
— Насамперед я поставив собі запитання: чи могла ракета прилетіти з Проксіми Центавра. Ця ракета не схожа на теоретичні креслення фотонової ракети прийдешнього. Дійшовши висновку, правда, дилетантського, що вона не може розвинути швидкості світла, я дуже легко вилучив віддалені системи. Тоді в мене зміцніла думка, що космічний корабель виник у родині нашого Сонця! Я вивчив умови на дев’яти існуючих планетах і спокійнісінько вилучив Юпітер, Уран, Нептун і Плутон. Життя на них неможливе.
Меркурій ще зачекає кілька більйонів років на умови, за яких було б, мабуть, можливе перетворення неживої матерії на первинні коацервати, а Венера тепер перебуває, певно, у стані нашого давно минулого археозою.
Доведено, що ракета — неземного походження. Те, що вона не з Марса, обгрунтовуємо певною суперечністю. Мислячі істоти, які досягли такого культурного й технічного рівня, що змогли створити міжпланетний корабель, були б здатні воювати з природою; і якби вони були з Марса, то на Марсі й досі зберігалися б умови для життя, адже шо означають три тисячі років, зокрема, коли атомна енергія служить корисній меті. Отже, лишилося єдине; десята планета, і саме в просторі між нашою Землею І Юпітером.
У знайденій схемі на місці теперішньої смуги астероїдів позначено планету на Ім’я Тора.
Астероїди — не її уламки!
Отаке Танине і моє кредо! — закінчив свій переконливий аналіз молодий біолог.
Академік задумливо креслив криві поверх якихось розрахунків.
— Кредо, Олегу… кредо вашої буйної фантазії та здатності комбінувати, тихо промовив Балашов. — Я ціную вашу нестримнїсть у здогадах, яка звичайно, в межах припустимого, але треба зачекати на справді наукові докази. Не забувай, що діалектика перемагає саме непохитними науковими доказами. Що ти робитимеш далі?
— Я хочу повернутися до професора Яшкевича. Ти не маєш нічого нового?
— Ми уточнюємо результати. Іди… зустрінемося під час обіду. Повинен тобі сказати, що Таня теж пішла до Яшкевича, — підморгнув він синові.