Олег і Таня не зводили очей з екрана, на якому знову з’явилися темні букви.
«Я ввімкнув чотири ліві гальмові двигуни. Інерція штовхала нас у протилежний бік. Але це тривало лише хвилину. Я спинив двигуни, і корабель почав опускатися. На висоті тисячі кілометрів загальмували швидкість на вісім кілометрів і почали шукати зручного місця для посадки. На якийсь час ми мали стати штучним супутником Маноми.
— Я повернуся до телескопа, ти згоден? — спитала Перітелла.
— Зажди хвилину. Я чекаю на підрахунки прискорення вільного падіння й часу польоту на цій орбіті, — попросив я Перітеллу, не зводячи очей з електронного обчислювального автомата, — Ми маємо три години. Незабаром приєднаюся до тебе. Все гаразд, — я підвівся й підійшов до другого телескопа.
Диск Маноми безупинно зростав, зростала і її освітлена частина. Нам відкрилася чудова картина. її забути неможливо. Ми вперше бачили все обличчя вашої планети, Атмосфера навколо екватора була абсолютно чиста. Могутні хмари купчилися тільки на верхній та нижній півкулях. Летимо проти напрямку обертання Маноми. Суходіл чергується з водними рівнинами.
Я думаю про те, що ми знайдемо на Маномі.
Чи взагалі пощастить нам сісти?
Треба пильнувати!
Ми багато разів облетіли Маному, поки, нарешті, не загули сигнали індикаторів атмосфери.
— Люба Перітелло, треба втягнути телескопи й припнутися, — звернувся я до дружини.
Ми прив’язалися лямками. Я висунув жалюзі на ілюмінаторах і ввімкнув передні радіолокатори. На екранах штурманського стола мелькала поверхня планети, що стрімко наближалася.
Гудіння індикаторів посилювалось. Я висунув несучі площини й на кілька секунд виключив гальмові двигуни. Запобіжні лямки врізалися в тіло. Швидкість спадала…»
Ще одну сторінку ГІерітиного щоденника перекладено. Лемар перегорнув аркуш, і яскраві світлові сигнали ЕЛМО блимнули знову.
«Досить зробити ще одне коло, і можна сідати. Поверхня з цієї висоти здавалася зовсім гладенькою, але насправді це не так. Ми мали досвід з Бонгаве. Летимо над екватором, і тому видимість чудова. Помалу підлітали до межі темряви. Передній радіолокатор тепер уже не потрібен.
Увімкнули фронтальний екран… у далечині замерехтіли мільйони зірок.
Я обмірковував спосіб посадки. Перітелла теж уважно дивилася у простір. Екран почав бліднути, і світло космічних тіл поступово згасало…
Ми пролітали над осяяною півкулею Маноми. Я змушений був знову ввімкнути передні радіолокатори,
— Почнімо, — запропонувала мені Перітелла.
Я ввімкнув гальмові двигуни й почав стежити за тахометром та термометром.
Швидкість спадала до восьми… проте температура починала підвищуватися!
Шістсот!
Сімсот!
Вісімсот!
Тисяча градусів!..
На висоті п’ятисот кілометрів над поверхнею Маноми швидкість хіба що чотири кілометри… але температура поверхні нашого корабля дорівнювала вже… двом тисячам градусів!
Я почував себе недобре. Мене охопила незвичайна втома. Моя рука ковзнула з важеля керування гальмових двигунів. Я намагався підняти її… та лихо!
Рука безупинно важчала!!!
Я глянув на Перітеллу. Вона бадьорилася. її пальці неподалік од торійового автомата…
Чоло зросив холодний піт.
— Обе-реж-но… лю-бий! — з великим зусиллям вимовила Перітелла.
— Не маю… си-ли… — надсадно промовив я.
Руки важчали. Слабкі м’язи не могли їх підняти. Лише думки мчали в хаотичному вирі.
Що з нами?.. Що відбувається?!
Я мляво дивився на прилади. Цифри танцювали у мене в очах…
Температура шість тисяч градусів! Швидкість три кілометри, а до поверхні ще сто кілометрів.
— Страшенне тяжіння, — почув жалібний шепіт Перітелли.
Так, ми слабкі проти п’ятикратного тяжіння велетенської Маноми. Не можна ворухнути рукою…
В очах потьмарилось… може, ми влетіли в тінь Маноми?
Кріплюся,
Примушую нервову систему вижати все, що вона може дати. Я повинен зупинити гальмові двигуни!
Повинен… повинен!!!
Рухаю лівою рукою по штурманському столі так, ніби вона занурилась у смолу. Я повинен дотягнутися до правої руки й таким чином підняти її на важіль. Чую важке дихання Перітелли.
Невжe це кінець?..
У вухах задзвенів пронизливий сигнал термометра!
Попередження!
Температура корабля дев’ять тисяч градусів… ще тисяча… і ми згоримо в атмосфері Маноми!