Вона була надією нашої науки.
Сотні видатних учених готували подорож перших торійців до першої космічної мети.
Після довгих і пильних спостережень ми виявили, що умови життя на Бонгаве майже такі ж, як і в нас. Пори року чергувалися так само, хіба що були наполовину коротші. Цікаві були й річні коливання температури.
Ми визначили, що на нижній півкулі влітку завжди тепліше, ніж на верхній, а взимку — навпаки. Перші дослідні ракети, які полетіли на Бонгаве, принесли надзвичайний матеріал. Із зразків атмосфери, кінострічок і.записів приладів ми довідалися про все, що потрібно було для підготовки торійців до тривалої експедиції.
Дослідники визначили, що природа на Бонгаве була на такому рівні розвитку, який відповідав нашій планеті за часів бронзового періоду. Жителі Бонгаве дуже схожі на торійців. Це й зрозуміло, адже на їхній планеті майже такі ж умови, що й у нас. Вивчення здобутого наукового матеріалу показало, що ми в своєму розвитку обігнали планету Бонгаве майже на десять тисяч років.
Ми опублікували ці результати — і дістали сюрприз. Діячі панівного класу почали говорити про необхідність використання природного багатства Бонгаве, про підкорення її примітивного населення, про користь, яку матимемо, окупувавши Бонгаве….
На жаль, це були не лише балачки!..
Гігантські збройові концерни знайшли вихід із кризи. Вони почали виробляти смертоносні міжпланетні снаряди. Випробування нищівної зброї поширювалося. Атмосфера Тори сповнювалася продуктами ядерного розпаду, і населенню загрожувала страшна небезпека.
Здійнялася хвиля рішучого опору проти загарбницьких тенденцій. Більшість торійців боролися проти безумних випробувань. Здоровий глузд протистав маячним ідеям. Ми вірили, одо прогресивна більшість переконає купку божевільних і припинить озброєння…
Але нічого не допомогло…
Події розвивалися в протилежному напрямку!
Головний представник загарбницьких тенденцій властолюбних торійців Остердал розпочав цькування проти нашої миролюбної півкулі й поставив усіх перед ультиматумом».
Електронний автомат знову закінчив переклад сторінки.
Обличчя присутніх були зеленаві од відблиску екрана. Таня спостерігала ці обличчя; вони здавалися вирізьблені з граніту.
— Мабуть, доля Бонгаве-Марса буде невесела, — похмуро проказав Лемар.
Лебедєва витерла хусточкою долоні й напівголосно мовила до Олега:
— Зверни увагу, як схожа давно минула історія Тори на теперішні відносини на земній кулі.
Кропоткін почув це зауваження й діловито заявив:
— Ось вам доказ, що влада не повинна належати окремим особам, бо нею завжди зловживатимуть на користь вибраного кола. Влада капіталу може триматися тільки насильством, тому експлуататорський клас утримує великі армії, якими залякує прогресивне населення.
— Що тобі не ясно? — звернувся академік Балашов до сина, на обличчі якого відбилося вагання.
— Ви звернули увагу, що Періта описує чудову блакитну атмосферу Марса? А це не відповідає даним наших наукових досліджень. Досі скрізь писали, що світло планети Марс червоне, а іноді — навіть вогняне. Таке забарвлення мають і велетенські рівнини, які наші вчені спостерігали через просвіти між хмарами рідкої атмосфери.
Кропоткін вмить прореагував на Олегове запитання.
— Я вірю Періті! Не треба забувати, що в той час, як він сам пише, життя на Марсі перебувало на рівні бронзового періоду й поверхня планети не могла бути такою пустинною, якою видається тепер. Три тисячі років — це все-таки три тисячі років. Проте це питання, мабуть, сам Періта висвітлить у зв'язку з долями Тори й Бонгаве.
Олег подякував кивком голови, бо всі знову зосередилися на новому перекладі.
«На звуковій стрічці номер шість я записав Остер- далову промову перед тією страшною хвилиною, яка навіки лишиться пересторогою для всіх, хто піддався шаленству, і наказом для людей здорового глузду — борітеся!»
Мерехтливий сигнальний диск світився, електронні лампочки тихо гули, але на екрані більше не з’явилося жодного слова з цієї сторінки.
— Кінець, — сухо констатував доктор Лемар.
— Олегу, — звернувся до біолога професор Яшкевич, — в інституті в мене є готові магнітофонні записи. Ми зробимо перерву. Я дам тобі ключа, і ти принесеш касету номер шість. Згода?
Олег поспішив до парку.
Надворі сутеніло.
Останні сонячні промені облямовували кармінним нальотом окраї купчастих хмар, що пливли в задушному повітрі.