Вогнистий присмерк згасаючого дня нагадав Олегові сяйво загадкового Марса, про який у наше середньовіччя ходили найрізноманітніші легенди.
Червоне сяйво цієї планети з давніх-давен викликало в населення нашої планети страх і паніку. Його завжди сприймали як символ загибелі й розбрату. Минулі покоління ототожнювали планету Марс з богом війни, ба навіть стара слов’янська назва «Смертонос» свідчить про те, як боялися цієї зірки наші предки.
Звивиста алейка, обсаджена чудовими трояндами, привела Олега до Інституту електротехніки слабких струмів.
Тим часом академік Балашов запалив свою улюблену люльку і звернувся до Кропоткіна:
— Мене дуже цікавить Остердалова промова.
— З усього видно, що вона принципово не відрізнятиметься од промов деяких живих державних діячів.
Професор Бердичев докинув:
— Люто ненавиджу державних діячів, які демагогічно розпинаються про свободу й добробут там, де злидні й горе гнітять мільйони безробітних. Я ладен розчавити цих гієн суспільства, які, стоячи на танках, захлинаються від промов про захист миру, а тим часом замість мирного будівництва нагромаджують тисячі тонн сталі у військових складах.
Балашов пристрасно додав:
— Це жахливо, мільярди годин людської праці може поглинути війна. Десятки радіоактивних хмар отруюють атмосферу! Смерть шкірить зубиська на все людство… і це заради жалюгідної купки людей.
— Треба зберігати холоднокровність і спокій. Наше суспільство і прогресивне людство в усьому світі вже викули міцний ланцюг, який утримає в шорах молоха війни, — рішуче проказав професор Яшкевич.
Таня Лебедєва стояла неподалік академіка Балашова й зосереджено слухала.
— Аби якнайшвидше перекласти весь Перітин заповіт і передати його людям усього світу. Ця пересторога повинна збурити велетенську хвилю, яка припинить дальші озброєння й випробування атомної зброї,— промовила дівчина.
Академік Кропоткін підійшов до Лебедевої і по-батьківськи запевнив:
— Люба колего! Наша знахідка належить людству. Вона трапилася вчасно і незабаром стане здобутком усієї земної кулі.
Цієї миті з’явився Балашов-молодший. Доктор Лемар відкрив касету, яку приніс Олег, і почав дбайливо намотувати тонку стрічку на бобіну звукової апаратури.
В лабораторії запанувало напружене чекання.
— «Торійці!
Час настав!
Не будемо розводитися про першість техніки, бо вона на нашому боці!
В ім’я свободи й миру оголошую всім, хто не вірить у нашу міць, що вони стануть свідками нашої остаточної перемоги.
Ви намагаєтесь зупинити нашу оборонну підготовку. Хочете затримати дальші випробування нашої зброї, яка має на меті захист миру?
Ні, ми не погодимося з вами!
Ми не роззброїмося!
Це тільки ваша тактика — ваша пропаганда!
Щоб ви побачили нашу нездоланну міць і засоби, якими ми боронитимемо наше вільне суспільство, продемонструємо вам цього разу випробування за межами Тори.
Ми покажемо вам видовище, яке важко забути!
А чим довше втримається воно у вашій пам’яті, тим довше ми будемо вільні.
Стежте за планетою Бонгаве!
І це лише початок!
Ми довершуємо виготовлення останньої оборонної зброї, сила якої здатна вмить стерти півкулю!
В репродукторі щось застрекотіло…
Лемар підвівся.
— Порвалася стрічка… зараз слухатимете далі,—заспокоїв доктор присутніх.
— Нечувано, Людський розум не може збагнути такого шаленства. Ми чули погрозу! Зухвалий ультиматум! — схвильовано шепотів подрузі молодий біолог.
Яшкевич вийшов із задуми.
— Фанатичний кровопивця! Бачите, що відбувалося на планеті Тора? І Земля стоїть на порозі такої ж ситуації. Цій промові три тисячі років! Шляхи капіталу однакові… ракетні бази, літаки з водневими бомбами, шпигунські польоти, нові й нові випробування ядерної зброї!
З репродуктора знову залунав сухий голос.
— Жителі Тори!
Мій уряд уповноважив мене повідомити, що ми надсилаємо до екваторіальної області планети Бонгаве десять дослідних ракет з автоматичними зарядами надпотужної дії. За польотом наших посланців миру стежитимуть усі дистанційні телестанції.
Ми дочекалися абсолютної перемоги й не боїмося нікого.
Наша сила непереможна!
Метагорісти! Слухайте голос наймогутніших! Життя, що зароджується на Бонгаве, незабаром умре. Зелені рівнини перетворяться на піщані пустелі, а ураганні вітри розвіють їхні обвуглені рештки.
Вогненний присмерк нашого сусіднього супутника світитиме мільйони років для острашки поколінням.