Не намагайтеся поширювати своє вчення серед наших лав, бо вас спіткає доля Бонгаве.
У боротьбі за вічний мир будьмо немилосердні!
Увімкніть телеприймачі й спостерігайте за польотом нашої невідпорної сили, за польотом посланців миру!
Даю наказ стартувати. Слухайте пісню нашого переможного маршу!..
В репродукторі почувся страшенний гуркіт і різке шипіння.
Перший посланець свободи покинув Тору!
За ним — другий! І так піде далі.
Поміркуйте, якщо ви хочете прийняти наші умови.
На кілька секунд електронний автомат затих. Потім знову пролунали слова:
— До вас звертається Періта.
Я записав лиховісний Остердалів голос, голос, який приголомшив усю Тору. Це був початок кінця. Я відчув, що шаленство Остердалової кліки досягло вершини.
Треба боротися за справжній мир, за знищення страшної зброї, за всіх справедливих торійців, за зубожілих рабів, пригноблених остердалівцями.
Треба припинити випробування нової та новітньої зброї, адже прекрасна Тора має стільки природних багатств, використання яких може забезпечити казкове життя тисячам поколінь.
Треба будити вчених нашої та їхньої півкуль.
Розсудливі жителі Тори повинні повстати проти насилля нікчемної кліки!
Тяжкі часи чекають на тебе, рідна Торо, дуже тяжкі!!!
Репродуктор замовк. Доктор Лемар глянув на звукову апаратуру.
— Кінець стрічки, — оголосив він.
— Неймовірно! Жахливо! Жахливіше, ніж ми могли сподіватися, — промовив професор Яшкевич.
Гадаю, що можна читати далі Перітів щоденник, — запропонував академік Кропоткін.
Лемар, відключив звукову апаратуру й налаштував систему фотоелементів з новою сторінкою.
На екрані множилися рядки перекладеного тексту.
«Всі жителі Тори, які мали телеприймачі, спостерігали політ нищівних посланців, спрямованих на прекрасну сяючу Бонгаве,
Остердал незабаром побачив, що не досяг, чого хотів, Він прагнув показати могутність свого класу, а викликав обурення. Мало хто з радістю стежив за носіями смерті.
Не жах і паніка охопили населення Тори. Бурхливі хвилі обурення миролюбних торійців здійнялися проти нікчем них властолюбців.
Усі прогресивні радіостанції передавали рішучі протести. Остердал одержував силу-силенну телеграм, листів і нот протесту.
Але він зловтішно посміхався й погордливо кидав усе до кошика…
Чекав, поки перша ракета досягне екваторіальної області Бонгаве.
І ось сталося!
Екрани телевізорів показували трохи сплющений диск яскравої Бонгаве. В її синьо-зеленій атмосфері плавали білі хмари. Екваторіальна область була чиста. Ми бачили широкі зелені рівнини й подекуди виблиски моря.
Раптом на екрані з’явився перший посланець смерті!
Він летів до межі атмосфери. Диктор оголосив, що до вибуху лишилося кілька секунд.
Ракета-автомат, що без екіпажу супроводжувала політ нищівного посланця і передавала спостереження телевізійним станціям на Тору, досягла найнижчих шарів повітряної оболонки Бонгаве, уповільнила політ і почала обігати планету.
На екранах шугонуло сліпуче полум’я… потім з’явилася гігантська грибоподібна хмара, яка віддалялася ліворуч екрана. Другий спалах і друга хмара… третій… четвертий…. — колір повітря планети забруднився й закривавився.
Після десятого вибуху зникло ясне сяйво прекрасної Бонгаве, білі хмари розвіялись… екрани потьмарились, і екватор Бонгаве залило смертоносною імлою!
Життя на площі десятьох тисяч кілометрів згасло!
Це була страшна й гнітюча панорама, і при цьому видовищі залунав скрипучий Остердалів голос:
«Це все лише початок, початок наших дальших непереборних перемог!»
Коли на другий день ми спрямували наші телеустановки на бідолашну Бонгаве, то майже не впізнали її. Зник її свіжий синьо-зелений колір — його замінила каламутна червоність.
Перше тіло спорідненої системи перетворилося на всесвітний семафор, який вічно волатиме всім поколінням:
СПИНІТЬСЯ!
Так, спиніться, прийдешні покоління, перед цією пересторогою й усвідомте собі страшну долю спорідненої вам планети Бонгаве».
Електронний автомат закінчив роботу на цій сторінці…
Академік Балашов обхопив руками сиву голову. Потім тихо промовив:
— Що ж це з вами сталося, бідолашні торійці! Ви стояли на порозі розквіту суспільства і не відвернули небезпеку…
— Так, не відвернули… та, імовірно, не змогли відвернути. Остердалова кліка, мабуть, призначила час знищення планети Марс несподівано, — пролунали на адресу прогресивних торійців виправдувальні слова академіка Кропоткіна.