Екран потьмарився. Доктор Лемар підійшов до приладу й перевірив диск. З нього перемотано хіба що десяту частину стрічки.
— Припиніть на хвилинку, — попросив академік Кропоткін.
Заклацали важелі, в лабораторії спалахнуло світло.
— Друзі! — промовив Кропоткін. — Ось іще доказ того, що Періта був справді геніальний вчений. Наше суспільство повинно поставити йому пам’ятник. Але про це згодом. Зараз мені спало на думку: чи не могли б ми цей магнітний картинний запис використати для операції, про яку нам розповідав товариш Орлов на екстреному засіданні Президії Академії наук?
— Чудова ідея! — захоплено вигукнув Балашов.
— Я згоден, — додав Бердичев.
— Дуже зручна нагода, — підтвердив професор Яшкевич.
— Тоді зачекаємо до завтра, бо установку екранів для електронного апарата в лекційному залі ще не закінчено і не все випробувано, — пояснив доктор Лемар.
— Ви потребуєте допомоги? — запитав Кропоткін.
— Чотирьох працівників з Інституту фізики.
— Товариші, отже, вирішено. Зустрінемося завтра о десятій. Впораєтеся? — Кропоткін глянув на Лемара.
— Зробимо все, на що спроможні.
Вчені залишили лабораторію. Академік Балашов підійшов до сина, поклав руку йому на плече й сказав:
— На жаль, зустрінемося аж увечері. До побачення, Таню!
Лебедєва запропонувала Олегові посидіти трохи в мальовничому парку перед інститутом. Біля першої лави вони зупинилися. Дівчина мовчки намотувала на вказівний палець намисто.
— Дуже цікава розмова, нічого не скажеш, — озвався Олег.
Таня глянула на юнака. В її очах засвітилися бісики, а вуста торкнула мила усмішка, яка розбила панцир удаваної Олегової поважності.
Біолог схопив дівчину за руку й щиро, захоплено мовив:
— Фільм «Манома ММ» — це ще один тріумф професора Агарова і його асистентки. Я страшенно радий, Танечко, що справджуються твої передбачення. Щодня ти багатієш доказами…
Таня вдячно посміхнулась і призналася:
— Знаєш, Олегу, мені здається, наче все це у сні. Якась дивна узгодженість випадковостей… просто не віриться. Не йдуть з думки перші кадри магнітних зйомок фільму про корабель, що зазнав аварії. Уяви собі — повновода ріка… морське узбережжя… а особливості відстані. Адже це справді поблизу тих місць, де ми розпочали дослідження.
З-за куща вискочив горобчик, на мить зупинився біля них, покрутив голівкою, ніби дивуючись, що в такому романтичному куточку вони не насмілилися на іншу розмову. Потім спритно дзьобнув велику кришку… хур-р… і полетів з візитом до інших.
Олег простежив за польотом птаха й повторив останні Танині слова:
— Повновода ріка! Це міг бути Ніл при впадінні до Середземного моря, а сто двадцять кілометрів на схід од узбережжя… Де ж це?
Таня поквапливо відкрила синю сумочку, вийняла карту, розгорнула її і поклала на лаву.
— Зараз перевіримо! Фантастично… тридцять перша паралель…
— …А сто двадцять кілометрів од узбережжя — це Мертве море! — швидко докінчив сенсаційне відкриття Олег.
Перед ними лежала карта Аравії, на якій Лебедєва позначила червоним олівцем маршрут експедиції професора Агарова. Вказівні пальці Олега і Тані зіткнулися на синій плямі теперішнього Мертвого моря.
— Несподіване відкриття! Професор надзвичайно зрадіє, побачивши усе на власні очі. Я повинна негайно ж піти до нього. Сьогодні він мав приїхати з Ленінграда. Завтра я приведу його до інституту… а то він мені ніколи не пробачить, — заквапилася Лебедєва, згортаючи карту й ховаючи її до сумочки.
Хоч-не-хоч Олег мусив погодитися. Вони вийшли з парку, сіли в таксі й загубились у нескінченному потоці автомашин.
Тим часом академік Кропоткін подзвонив капітанові Орлову.
— Матимемо слушну нагоду завтра о десятій в аудиторії Інституту фізики… так… запросимо всіх іноземних гостей… я подбаю про все… обох посадимо в першому ряду… до побачення, — він поклав трубку, пригладив сиву борідку і глянув на академіка Балашова.
— Костянтине Миколайовичу, ми поставили тенета?
— Поставили, поставили, Аркадію Олександровичу.
Рибка від нас не втече, — поважно відповів Кропоткін.
Вчені скинули халати й пішли до їдальні.
Була саме північ, коли доктор Лемар і працівники Інституту фізики закінчили перевіряти зв’язок електронного апарата з лекційним залом. Вони продемонстрували першу частину магнітного фільму і на всяк випадок переклали першу сторінку Перітиного щоденника.