Дев’ять торійців загинули з власної вини.
Їх спіткала заслужена кара за те, що вони сплюндрували найголовніші принципи співіснування.
Безумна відплата капітана ракети МП була шаленством і пересторогою для нас і для ваших майбутніх поколінь.
Після повернення астронавтів Остердал використав цей магнітний картинний запис для настрашки прогресивної півкулі Тори.
Механічний голос замовк…
Таня Лебедєва знову нахилилася до Олега й зажурено прошепотіла:
— Отож зникнення, загадкове зникнення народності шумерів дев’ять тисяч років до нашої ери, стало тепер зрозуміле. Видно, в доісторичній Іорданії відбувалися події, які мали такі ж наслідки, що й у населення Хіро- сіми та Нагасакі.
Олег кивнув:
— Праісторія б’є на сполох.
— Я знайшов іще дві сторінки Перітиного щоденника, — оголосив Лемар.
— Візьміть їх, будь ласка, до електронного автомата, — одразу ж розпорядився Кропоткін, схилившись над диспетчерським апаратом, що стояв перед ним на кафедрі.
Засвітився центральний екран, і на ньому почали з’являтись окремі слова. Іноземні гості слухали в навушниках усний переклад,
«Минали дні великих дипломатичних битв. Уся наука повстала проти панування західної Тори. Миролюбні жителі планети згуртувались і рушили проти виробників нищівних ракет.
Уряд Остердала кілька місяців не відповідав на ноти!
Здавалося, ніби остердалівці шукають нові концепції. Але це була грізна тиша напередодні катастрофи…
Тим часом сотні наших учених працювали над удосконаленням нового вітчизняного корабля. У вільний час ми з Періте і лою розмовляли про майбутнє Тори. Дружина часто замислювалася, а її слова були щораз сумнішими. Вона переконувала мене в тому, що Остердал із своїм оточенням виношує останній план, за яким хоче примусити нашу півкулю капітулювати й зупинити прогрес.
Я не погоджувався з її передбаченнями.
Ми проти винищення, проти будь-якого насильства, ми за мирне співіснування!
— Остердалові армії чекають лише наказу, — повторювала Перітелла.
Але ж ї ми маємо непереборну силу, таку саму, ба навіть ефективнішу, але ніколи не застосовуємо її! Ми припинили випробування ядерних вибухів, щоб забезпечити вічний мир і розквіт життя на Торі, ми домоглися знищення будь-якої зброї!
Однак що буде, коли який-небудь божевільний накаже запустити носіїв смерті й вони полетять на нашу півкулю? Як вирішити не надзвичайно важке питання? Наша техніка далеко попереду техніки Остердалових інститутів. Сараканове проміння відбиває всі ракетні снаряди далеко від кордонів східної Тори. Тут нам нема чого боятися, треба лише терпеливо переконувати й боротися за мир,
У цей важкий в історії час ми закінчити спорудження нового вітчизняного корабля. Уряд доручив мені й Перітеллі здійснити випробувальний політ навколо знищеної Бонгаве,
Ми почали лаштуватись у дорогу. Минули тижні копіткої роботи. Перітелла в якомусь ліпшому передчутті завзято збирала окремі томи для бібліотеки, мовляв, щоб під час тривалого польоту в космосі можна було трохи розважитись. Я тоді не підозрював, па що спрямована Перітеллина підготовка й що саме зібрала моя дружина в кабіні для відпочинку. Я піклувався про необхідні запаси для тривалого польоту.
Намагання нашого уряду не дали наслідків. Усі спроби відвернути загрозу війни були марні. Остердал вичікував…
Нарешті настав день нашого старту. Ми з Перітеллою ввійшли в ракету… остання перевірка, прощання з друзями — і Тора почала віддалятися…
Цієї хвилини я не думав, що це наш останній старт. Ми були вже двадцять днів у польоті, коли мембрани приймачів затремтіли від приголомшливого повідомлення.
Після тривалого часу заговорив Остердал. Він оголосив усім жителям Тори, що найближчим часом здійснить випробування неймовірно потужної ядерної супербомби!
Після цього випробування східна Тора, мовляв, відмовиться від своїх пропозицій, бо нова зброя є вінцем перемоги західної Тори.
На другий день Перітелла спрямувала наші телескопи на рідну планету, і не було сили, яка могла відірвати її від окуляра… Дружина немов хотіла пересвідчитися, що все гаразд. Так день у день сиділа вона біля телескопів…
Минуло ще одинадцять днів.
Я саме спостерігав Бонгаве, до якої ми підлітали, коли Перітелла покликала мене,
— Глянь, яка гарна наша батьківщина. Що можна зробити, щоб усі на ній були згуртовані?
Я підійшов до телескопа. Справді, можна було замилуватися красою видовища. Я побачив казково прекрасний диск рідної Тори, що плавно линув між мерехтливими вогниками далеких світів.