Капітан Орлов іронічно посміхнувся і додав:
— Та передавав він лише чорне зображення, бо перед передачею ми засвітили всі мікроплівки рентгенівським промінням.
Люди задоволено зааплодували.
— Ви запитаєте, як він це робив? Це дуже дотепна штучка. Гляньте на телескопічні антени, — пояснював Орлов, висовуючи з ріжків чемодана чотири жердинки. — Кадри знімав майстерно зроблений фотоапарат-ліліпут, схований у гудзику. Цей фотоапарат разом з кадрами, які сьогодні він зробив у цьому залі, коли демонструвався демонтаж ядерних бомб на ракеті ММ, власник віддасть нам зараз особисто…
Ceкpетap ISC не витримав пcиxологічного двобою. Він раптом зірвався з крісла й побіг до дверей. Лейтенант П'ятников заступив йому дорогу. Вільман зіщулився і хотів ударити лейтенанта у підборіддя, але промахнувся. Чиїсь міцні руки схопили його за плечі.
Агент Даніеля Сандея приглушено застогнав і впав навколішки.
— Так, шановні, це Франк Вільман, секретар «Interstellar Company», прислужник магнатів, подібних до Остердалової кліки на Торі. В його картатому жилеті — мініатюрні фотоапарати як останній незаперечний доказ!
Усі присутні підвелись і з презирством дивилися на того, хто стояв.
— Агент Франк Вільман… зізнаєтеся?
— Зізнаюся, — прохрипів секретар ISC, скидаючи піджак і картатого жилета…
В цей час на другій півкулі, на ракетній базі «Interstellar Company» старенький служник вибирав з кошиків папери.
У директорському кошику був лише один зібганий аркуш.
Служник розгорнув його, дбайливо розгладив і прочитав:
Сердечне вітання з чудової успішної мандрівки відданий Франк.
Старенький похитав головою, смачно вилаявсь і пробурмотів:
— Лакиза!
Потім плюнув на телеграму й кинув її на сміття…
