— І все ж, Голмсе, мені б дуже хотілося почути захоплюючу історію про те, як ви дійшли таких висновків.
— Підозрюю, що моя щирість і невміння відмовити вам завдають значної шкоди моїй репутації. Але в цьому випадку мої висновки базуються на таких очевидних фактах, що я не боюся відкрити карти. Ви увійшли в кімнату в дуже глибокій задумі, яка буває в людини, котра зважує всі «за» і «проти» якогось непростого питання. У руках тримали один-єдиний аркуш. Напередодні ввечері перебували в прекрасному настрої й було зрозуміло, що саме цей лист став причиною такої зміни настрою.
— Ну, це дуже просто.
— Це стає «дуже простим» після того, як я вам усе пояснив. Звісно, я спитав себе, що в цьому листі могло так подіяти на вас. Коли ви увійшли, то тримали конверт так, що я побачив таку саму емблему у формі щита, яку раніше бачив на вашій старій крикетній кепці університетських часів. Стало зрозуміло, що лист прийшов із Единбурзького університету або з пов’язаного з ним клубу. Коли ви підійшли до столу, то поклали конверт біля себе адресою догори та підійшли до світлини на полиці каміна.
Я не втомлювався дивуватися тому, як пильно, виявляється, він стежив за кожним моїм рухом.
— І що далі?
— Навіть із відстані шести футів можу сказати, що лист був неофіційним. На конверті стояло слово «доктор», а ваше офіційне звання — бакалавр медицини. Знаю, що офіційні представники університету завжди дуже педантичні щодо звань і титулів, тому з упевненістю можна було сказати, що лист неофіційний. Коли ви повернулися до столу, то перевернули листа, і я побачив, що він надрукований, а не написаний від руки — тоді мені вперше спало на думку, що йдеться про доброчинний ярмарок. Я також обмірковував версію якихось політичних перемовин, але за теперішньої політичної ситуації вона здавалася малоймовірною. Коли ви підійшли до столу, на вашому обличчі однаково зберігався сумнів, і було зрозуміло, що фото не вплинуло на хід ваших думок. Інакше б це неодмінно проявилося. Я поглянув на світлину — це виявився знімок із ваших студентських часів, коли ви були членом університетської команди з крикету — ви стояли там на тлі крикетного поля. Моє поверхневе знайомство з крикетними клубами дає мені підстави думати, що після церков і кавалерійських частин вони є найбіднішими організаціями на Землі. Коли ви повернулися до столу, я побачив, як ви креслите на конверті олівцем якісь лінії. Це означало, що намагаєтеся продумати якісь покращення, які можна було б здійснити завдяки доброчинному ярмарку. На вашому обличчі все ще був помітний певний сумнів, тому я зважився порушити мовчанку, щоб висловити свою думку щодо вашої участі в такому потрібному заході.
Я не зміг втриматися від усмішки після такого пояснення.
— Авжеж, справді це виявилося напрочуд простим.
Моє зауваження його зачепило.
— Можу також додати, що вас просили написати щось для їхнього альбому, і ви вже вирішили, що саме цей випадок ляже в основу вашої статті.
— Але як?..
— «Напрочуд просто». Тому залишаю цю загадку вам, любий друже. Сподіваюся, ви пробачите мені, якщо повернуся до цієї цікавої статті про дерева Кремони, і про те, яку величезну перевагу вони дають місцевим виробникам скрипок. Це одна з тих небагатьох проблем зовнішнього світу, які ще іноді привертають мою увагу.
Пригода з квартиранткою під вуаллю
Якщо згадати, що містер Шерлок Голмс практикував двадцять три роки, з яких сімнадцять мені пощастило співпрацювати з ним і фіксувати його справи, цілком природно, що в мене накопичилося чимало матеріалу. Завдання завжди полягало не в пошуку, а у виборі. Цілу полицю займають зошити зі щорічними записами, є теки, туго набиті документами, — справжній скарб для кожного, хто вивчає не лише злочинність, але й розмаїті громадські та державні події, що наробили галасу наприкінці вікторіанської епохи. Щодо останніх можу сказати, що авторам тривожних листів, у яких мене благають не ганьбити честь їхніх родин або славетні імена їхніх знаменитих пращурів, остерігатися нема чого. Обачність і високе усвідомлення професійного обов’язку, які завжди вирізняли мого приятеля, залишаються актуальними при відборі таких нотаток, і зловживати його довірою я не буду. І я рішуче засуджую нещодавні спроби знищити ці папери. Хто стоїть за всім цим — відомо, і якщо спроби повторяться, я з дозволу містера Голмса оприлюдню всю інформацію про одного політика, маяк і дресирування баклана. Принаймні один читач мене зрозуміє.
Наївно було б вважати, що в усіх без винятку випадках Голмсу вдавалося проявляти вражаючий дар чуття та спостережливості, який я намагався показати у своїх нотатках. Іноді йому доводилося докласти чималих зусиль, аби зірвати плід, а часом плід сам падав у руки. Нерідко найстрашніші людські трагедії давали Голмсу найменше варіантів проявити свої таланти. Одну з таких історій я й хочу розповісти. Я лише трохи змінив ім’я та місце подій, в іншому ж усе викладаю точно.