Пригода з лев’ячою гривою
Дивно, що одна з найскладніших і найбільш надзвичайних загадок, із якими я будь-коли зустрічався впродовж моєї довгої кар’єри детектива, дісталася мені, коли я вже відійшов від справ. Усе відбувалося, можна сказати, мало не на моїх очах. Сталося все після того, як я оселився у своїй маленькій віллі в Сассексі й цілком занурився в мирну тишу природи, про яку так мріяв довгі роки, проведені в туманному та похмурому Лондоні. В описуваний період милий Ватсон майже зовсім зник із мого життя. Він лише інколи навідував мене у вихідні, тому цього разу мені доводиться стати власним біографом. Звісно, він краще розписав би настільки рідкісну подію й усі труднощі, які мені вдалося здолати! На жаль, мені доведеться викладати події невибагливо й без викрутасів, своїми словами розповісти про кожен свій крок на складному шляху розкриття таємниці лев’ячої гриви.
Мій маєток розмістився на південному схилі височини Даунз, із якої відкривається широка перспектива на Ла-Манш. Берег у цьому місці — це стіна з крейдяних скель, спуститися до води можна однією-єдиною довгою звивистою стежкою, крутою та слизькою. Внизу стежина уривається біля пляжу шириною приблизно в сто ярдів, вкритого галькою, який вода не заливає навіть у часи припливу. Однак у кількох місцях є невеличкі затоки та заглибини, що утворюють чудові басейни для плавання, і з кожним припливом їх заповнює свіжа вода. Цей чудовий берег тягнеться на кілька миль в обидва боки й лише в одному місці переривається невеликою бухтою, на березі якої розташоване селище Фелворт.
Моя вілла стоїть віддалік, і в моєму маленькому маєтку хазяйнуємо лише я та моя стара економка, ну, хіба ще й бджоли. За півмилі звідси можна знайти знамениту школу Гарольда Стекгерста, що розмістилася в достатньо великому будинку, де живуть двадцятеро учнів, котрі вивчають різні науки, і невеликий штат педагогів. Сам Стекгерст, свого часу знаменитий чемпіон із веслування, — дуже ерудований учений. З того часу, як я оселився на узбережжі, нас із ним пов’язували дружні стосунки, настільки близькі, що ми вечорами заходили один до одного без зайвих церемоній.
Наприкінці липня 1907 року трапився потужний шторм, вітер віяв із південного заходу, і прибій долинав до самого підніжжя крейдяних скель, а коли починався відплив, на березі залишалися великі лагуни. Того ранку, з якого я почну свою оповідку, вітер ущух, і все в природі дихало чистотою та свіжістю. Працювати такого чудового дня не було жодних сил, і я вийшов прогулятися до сніданку й подихати цілющим повітрям. Я йшов стежкою, що вела до крутого спуску на пляж. Раптом хтось мене гукнув, я обернувся й побачив Гарольда Стекгерста, котрий весело махав мені рукою.
— Який чудовий ранок, містере Голмс! Я знав, що зустріну вас тут.
— Бачу, що ви збираєтеся купатися.
— Знову взялися за старі звички, — засміявся він, поплескуючи по своїй набитій кишені. — Мак-Ферсон вийшов ще вдосвіта, сподіваюся його зустріти.
Фіцрой Мак-Ферсон, гарний довготелесий юнак, викладав у школі природничі науки. Він страждав на ваду серця через ревматизм. Але, завдяки атлетичності від природи, він вирізнявся в будь-яких спортивних змаганнях, якщо вони все ж не вимагали від нього надмірних фізичних зусиль. Купався він як узимку, так і влітку, а позаяк я також полюбляю плавання, то ми часто зустрічалися з ним на березі.
Тут ми побачили самого Мак-Ферсона. Його голова з’явилася з-за краю урвища, біля якого закінчувалася стежка. За мить він з’явився вже на повний зріст, хитаючись, немов п’яний. Потім розкинув руки й зі страшним зойком упав долілиць на землю. Ми з Стекгерстом кинулися до нещасного (він був від нас ярдів за п’ятдесят) і перевернули його на спину. Наш приятель за всіма ознаками перебував на порозі смерті. Нічого іншого не могли означати осклянілі, запалі очі та посиніле обличчя. На одну секунду в його очах промайнула свідомість, він несамовито намагався нас застерегти. Щось невиразно та судомно вигукнув, але я розчув лише два слова: «лев’яча грива». Ці слова нічого не означали, але недочути я не міг. Тієї самої миті Мак-Ферсон підвівся, махнув руками й упав на бік. Він був мертвий.