— Ось і «Притулок», як називає свою ділянку Беллемі. Он той будинок з кутовою башточкою та дахом, укритим черепицею. Непогано для людини, котра почала з нуля... Погляньте! А це що таке?
Садова хвіртка «Притулку» відчинилася, і з неї вийшов чоловік. Важко було б не впізнати в його високій, незграбній поставі математика Єна Мердока. За хвилину ми зіштовхнулися з ним на дорозі.
— Вітаю! — гукнув йому Стекгерст.
Мердок кивнув, скоса зиркнув на нас проникливими чорними очима й хотів було йти далі, але директор школи його затримав.
— Що ви тут робили? — спитав він.
Мердок спалахнув.
— Містере професоре, я корюся вам у вашій школі. Але мені здається, що я не зобов’язаний звітувати вам у своїх особистих справах.
Після всього пережитого нерви Стекгерста напнулися, як струна. За інших обставин він би стримався, однак тепер утратив самоконтроль.
— Ваша відповідь, містере Мердок, у таких умовах — чистісіньке зухвальство.
— Не меншим зухвальством мені здається ваше запитання.
— Мені вже не вперше доводиться терпіти вашу брутальність. Ваша сьогоднішня витівка стане останньою. Попрошу вас підшукати собі інше місце, і якнайшвидше.
— Це цілком відповідає моєму бажанню. Сьогодні я втратив єдину людину, котра хоч якось розраджувала мене у вашій школі.
І Мердок рішуче пішов уперед, а Стекгерст люто зиркав йому вслід.
— Що за важка, яка нестерпна людина! — вилаявся він.
Мене найбільше вразило, що містер Єн Мердок скористався першою-ліпшою нагодою, щоб утекти з місця злочину. У мене зародилися здогади, раніше нечіткі та невизначені, а тепер виразніші. «Можливо, знайомство з родиною Беллемі проллє світло на цю справу?» — подумав я. Стекгерст заспокоївся, і ми подалися до будинку.
Містер Беллемі виявився чоловіком середнього віку з вогняно-рудою бородою. Вигляд у нього був дуже схвильований, обличчя палало не менше за бороду.
— Даруйте, сер, я волію не знати жодних подробиць. І мій син, — він указав на юнака з богатирською статурою, важким і похмурим обличчям, — цілком згоден зі мною, що поведінка містера Мак-Ферсона компрометувала Мод. Атож, сер, він жодного разу не промовив слова «шлюб», хоча було листування, були побачення та багато всілякого іншого, чого ніхто з нас не схвалював. Мод росла без матері, і ми — її єдині захисники. Тому вирішили...
Цей потік слів був раптово зупинений появою самої дівчини. Ніхто не став би заперечувати, що вона могла б стати окрасою будь-якого товариства. І хто б міг подумати, що настільки дивовижної краси квітка виросте на такому ґрунті й у такій атмосфері! Я мало захоплювався жінками, бо моє серце завжди було підпорядковане голові, але, дивлячись на прекрасні тонкі риси, на ніжний, свіжий колір обличчя, типовий для цих країв, я розумів, що жоден юнак, побачивши її, не зміг би залишитися байдужим. Такою була дівчина, котра зараз стояла перед Гарольдом Стекгерстом, відкрито та рішуче зазираючи йому у вічі.
— Я вже знаю, що Фіцрой мертвий, — заявила вона. — Не бійтеся, я спроможна вислухати будь-які подробиці.
— Той джентльмен уже все нам розповів, — пояснив батько.
— У вас немає жодних підстав уплутувати в цю історію мою сестру, — буркнув юнак.
— Це моя справа, Вільяме, — заперечила сестра, кинувши на нього гарячий і нищівний погляд. — Будь ласка, дозволь мені поводитися, як вважатиму за потрібне. Ясно, що скоїли страшний злочин. Якщо я зможу допомогти викрити вбивцю, то хоча б виконаю цим свій обов’язок перед покійним.
Вона вислухала коротке повідомлення мого супутника стримано, із зосередженою увагою, довівши тим, що, крім вроди, вона мала ще й сильний характер. Мод Беллемі назавжди запам’ятається мені як одна з найвродливіших і найгідніших жінок. Вона, мабуть, вже знала мене в обличчя, бо відразу ж звернулася до мене.
— Притягніть їх до відповідальності, містере Голмс, — попросила вона. — Ким би не був убивця, всі мої симпатії та моя допомога — на вашому боці.
Мені здалося, що при цих словах вона з викликом поглянула на батька і брата.
— Дякую, — втішився я. — Дуже ціную в таких справах жіночу інтуїцію, але ви сказали «їх». Гадаєте, що в цій справі завинив не хтось один?
— Я достатньо добре знала містера Мак-Ферсона, щоб стверджувати, що він був людиною мужньою і дужою. Сам на сам із ним ніхто б не впорався.