— Отой самий Оуен. До листа, в якому пояснювалось, що я маю робити, він додав солідний чек на витрати. Мені належало приєднатися до компанії, удаючи із себе такого ж гостя, як усі ви. Мені заздалегідь названо ваші прізвища, й я мав слідкувати за всіма вами.
— Вам дано було якесь пояснення, чому ви маєте слідкувати за нами?
— Коштовності місіс Оуен, — розлючено відповів Блор. — Тільки подумайте, місіс Оуен! Зараз я певен, що така особа взагалі не існує.
І знов суддя заходився погладжувати вказівним пальцем верхню губу, на цей раз уже із задоволенням.
— Ваш висновок я вважаю обгрунтованим, — мовив він. — Алек Норман Оуен! У листі до місіс Брент, хоч підпис такий, наче курка лапою надряпала, ім'я можна прочитати досить вільно — Ана Ненсі; отже, в обох випадках, як неважко помітити, фігурують ті ж самі ініціали: Алек Норман Оуен — Ана Ненсі Оуен, — щоразу виходить так би мовити, А. Н. Оуен. Не треба особливо напружувати свою уяву, щоби здогадатися: це означає невідомий![1]
— Так це ж неймовірно! Безглуздо! — вигукнула Віра.
— Авжеж, — лагідно кивнув суддя. — Я й сам тепер не маю жодного сумніву, що нас запросив на цей острів якийсь божевільний.
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
На якусь мить запала тиша. Пройняті жахом, гості завмерли на своїх місцях. Мовчання порушив тихий, але виразний голос судді:
— А тепер почнемо нову стадію розслідування. Але перед тим я мушу приєднати до ваших і свої вірчі грамоти.
Він вийняв із кишені листа й кинув його на стіл.
— Лист написано ніби від імені моєї давньої приятельки — леді Констенс Калмінгтон. Я давно не бачив її, бо кілька років тому вона виїхала на схід. Але лист витримано в її стилі — написано так недоладно й плутано, як це зробила б вона сама. Вона запрошувала мене приїхати, про господарів же вілли згадувала в надто туманних виразах. Як бачите, аналогічний прийом. Це дає нам цілковиту підставу зробити висновок: хто б не була та людина, що заманила нас у пастку, — чоловік чи жінка, — вона добре знає нас, у всякому разі, потурбувалася одержати необхідні відомості про кожного з нас. Відомі їй, наприклад, і мої дружні почуття до леді Констенс, а також її епістолярний стиль. Знає вона й колег доктора Армстронга, та навіть те, де вони зараз перебувають. Їй відомо прізвисько Марстонового приятеля, як і стиль його телеграм. Вона у курсі справи про відпочинок дворічної давності міс Брент, в усякому разі, знає, з ким там міс Брент приятелювала. Знає ця людина й армійських дружків генерала Макартура. — Суддя зробив паузу. — Як бачите, наш господар знає про нас цілком достатньо. І на підставі наявних відомостей обвинувачує нас.
Остання фраза викликала хвилю протестів.
— Усе це брехня! Наклеп! — заволав генерал Макартур.
— Це підлість, — захлинаючись від обурення, вторила йому Віра.
— Це брехня… підла брехня, — прохрипів Роджерс, — не чинили ми цього…
— Не розумію, що мав на увазі цей ідіот! — прошипів Ентоні Марстон.
Суддя Уоргрейв підніс догори руку, закликаючи до спокою, і, старанно добираючи слова, промовив:
— Я маю заявити ось що: наш невідомий друг обвинувачує мене у вбивстві якогось Едварда Сетона. Я добре пам'ятаю цього Сетона. Суд над ним відбувся в червні 1930 року. Він обвинувачувався у вбивстві літньої жінки. Його захищав спритний адвокат, якому вдалося справити добре враження на присяжних, викликати симпатії до підсудного. Проте показання свідків повністю викривали його. На цьому я й акцентував у своєму заключному виступі, і присяжні визнали його винним. Засуджуючи Сетона до страти, я лише ствердив їхній вирок. Адвокат подав апеляцію, посилаючись на те, що на присяжних, мовляв, було вчинено тиск. Апеляцію відхилили, вирок було виконано. Я заявляю, що діяв, як веліла мені совість, відповідно до закону. Засудивши до страти вбивцю, я тільки виконав, свій обов'язок.
«… Справа Сетона?.. Так, так, — мовчки пригадував Армстронг, — вирок усіх тоді здивував. Якось під час процесу він стрів у ресторані адвоката Метьюза. «Виправдувальний вирок у нас у кишені — ніяких сумнівів не може бути», — запевняв той. Згодом пішли чутки, начебто суддя був упереджений проти Сетона й, обвівши присяжних довкола пальця, домігся визнання його винним. Зовні все було по закону, комар носа не підточить: адже старий Уоргрейв знає закони як свої п'ять пальців. Скидається на те, що в нього були особисті рахунки з цим хлопцем…» Усі ці спогади миттю промайнули в думці доктора. І несподівано він сказав:
— А ви раніше стрічалися із Сетоном? Я маю на увазі — до процесу.
1
Неперекладна гра слів: англійською мовою «А. Н. Оуен» — це приблизний омонім слова «невідомий».