— А мої речі? — неспокійно запитав Ентоні.
— Ми зробимо все, що зможемо, сер. Але Петтерсотти не простачки.
— Я бачу, — гірко сказав Ентоні.
Інспектор пішов, і тільки за ним зачинились двері, як пролунав дзвінок. Ентоні відчинив двері. За ними стояв маленький хлопчик із згортком.
— Вам посилка, сер.
Ентоні із здивуванням узяв її. Він не чекав ніяких посилок. Повернувшись з нею у вітальню, він розрізав мотузку.
Це був лікерний набір!
На денці одного з келихів він помітив маленьку штучну троянду. В його пам’яті виникла горішня кімната Керк-стріт.
«Ти мені подобаєшся, так, ти мені подобаєшся. Ти запам’ятаєш це, що б не трапилось, так?»
Його погляд впав на машинку, і з рішучим обличчям він всівся за неї: «Таємниця другого огірка».
Його обличчя знову набуло мрійливого виразу. Шаль Тисячі Кольорів. Що ж було знайдено поряд з мертвим тілом? Страшний предмет, який пояснив усю таємницю?
Ентоні витягнув з машинки аркуш паперу і вклав інший. Він надрукував заголовок: «Таємниця іспанської шалі».
Хвилину чи дві він мовчки дивився на нього.
Потім почав швидко друкувати…