Кегель одразу ж провів їх до невеличкого чепурного будиночка своїх родичів. У мезоніні знайшлася зручна кімната для Пйотра. Стомлений, влігся він і, хоч було ще рано, тут же заснув. Сон приніс предивні видива. Кам'яні плити давніх слов'ян переходили у форми ваз та амфор, видобутих з пісків і пилюги ефіопських пустель. Монети з зображенням Дарія змінювали профіль царя на кігті орла, звідусіль оточували його Болеславові рицарі, озброєні однаковими чорними мечами. Раптом прокинувся він серед ночі і вже до ранку не спав, думаючи про кам'яну підлогу замків, — Моніку і нові відкриття п'ястівських скарбів.
День розпочався з відвідин ренесансової ратуші, де з рук міських властей отримав у своє розпорядження розпочатий викоп.
Великий, мурований кінотеатр віддавна був мрією жителів Львувека. Домоглись коштів, затвердили план, вибрали місце. Минули перші дні роботи над копанням котловану для фундаменту. На другому метрі натрапили на перешкоду. Скеля? Камінь? Лопати зішкрябували землю з гладеньких, великих кам'яних плит. Рештки засипаної будівлі? Руїни замку? Розчистили площу метрів на три, але кам'яне покриття тягнулося далі…
Керівник робіт не знав, як йому бути. Розбивати? Витягувати? На всьому цьому поставити фундамент? Поділився своїми сумнівами з робітниками. Місто мале, але до історичних відкрить призвичаєне. Всюди рознеслась новина, що, мовляв, дивні величезні плити — може, гробниці? Почали шукати в довколишніх містах спеціаліста, але замість нього несподівано зацікавилася знахідкою спочатку опольська, а потім і вроцлавська міліція. Пйотр, діставши дозвіл на ведення самостійних робіт у викопі, в очах жителів міста був не хто інший як таємний представник органів правосуддя. Від місцевого начальства почув більше вболівання з приводу того, що затримується будівництво сучасного кінотеатру, ніж радості чи гордощів за можливе археологічне відкриття. Йому було прикро, як він залишав міську раду.
Пйотр добре знав, що замок у Львувеку споруджено в XIII столітті, відомий він частим перебуванням там Генрика Бородатого І, Болеслава І Свідніцько-Яворського. Двічі в XIV столітті його нищили пожежі. Замок так і не відбудували пізніше представники рицарського роду, тож і не зосталося жодних слідів по ньому. Але ці кам'яні плити можуть виявитися підлогою якоїсь із кімнат або частиною двору. Досить логічно звучало це в теорії, але що ж насправді ховає в собі ця земля?
Будівельний майданчик завчасно обгородили дерев'яним парканом. Це було дуже зручно, бо огорожа закривала викоп од зайвих очей.
Пйотр послав Марціняка за необхідним знаряддям, а Кегелеві доручив найняти ще трьох чоловік, з тих, що досі тут працювали й зараз були без роботи. Тим часом сам з лопатою в руках спустився на дно котловану й обережно, мов із тонкого шовку, почав зішкрябувати рештки землі з кам'яної підлоги. Кілька плит, що виглядали з-під грунту, здавалися дуже зіпсованими блоками піщаника, решта була під важкими брилами землі. Він став на коліна й почав гладити рукою старі, віками стерті камені. Цими кількома плитами починалась якась чимала площина. Одна з плит була іншого кольору, Пйотр гарячково почав зчухрувати з неї землю. Плита була майже повністю закопана. Раптом лопата наткнулась на нерівність. Він схилився над каменем і обережно відгортав землю, аж поки відчув, що на поверхні плити виступає опуклість. Різьба! З-під брунатної землі виглянув гострий дзьоб птаха.
Пйотр звівся на ноги й швидко вибрався нагору. Відчув, що мусить зараз бути хоч на якійсь відстані від плити, щоб не впасти в екзальтацію. Всівся на дошках і, стримуючи тремтіння пальців, набивав люльку. Через якийсь час звернув увагу, що він не сам, що крізь огорожу за ним уважно стежать очі кількох місцевих жителів.
Відкриття було схоже на описувані в романах і так шокувало, що він не зміг навіть дати кількох простих розпоряджень Марцінякові, який саме надійшов з інструментами,
— Зараз повернусь. Ви тільки пильнуйте котлован і поки що нічого не робіть, — насилу вимовив він, залишаючи будівельний майданчик.
Містечко мале, тож Пйотр швидко дійшов до пошти.
— Хочу замовити дві телефонні розмови. Одну, термінову, з Олесніцею, і другу, за викликом, із Немодліном, на вісімнадцяту годину.
Дуже швидко зв'язали його з комендатурою міліції, і він почув голос Болеслава.
— Це Михальський. На кам'яній підлозі виявлено вирізьбленого орла. Спасибі тобі за Львувек. Це одне з найчудовіших відкриттів. Я не втримався: закортіло одразу ж поділитися з тобою. Детальніше про все напишу. Бувай.