Далі попростував до готичної каплиці — там несподівано натикнувся на Гжегожа.
— Добре, що вас зустрів, — винятково ввічливим тоном відізвався хлопець. — Відкрив щось дуже цікаве і не маю кому показати.
— Тобто?
— Ходімо, — фотограф повів Пйотра вузеньким коридором, на ходу швидко пояснюючи: — Я по черзі роблю знімки різних фрагментів кімнат. Вікна, портали, каміни, цікавий візерунок паркету і так далі. Після проявлення деякі вдаються, інші треба знову перезнімати. Погане світло. Оце сьогодні саме і влаштував такий собі день «повторень». Нещодавно фотографував камін в одній з кімнат коло каплиці. Плівка не вийшла. Смуги, тіні. Сьогодні повернувся туди і здивувався, що частина стіни, якраз коло каміна, свіжо оштукатурена. Мокра, світла пляма. Мені відомо: мулярських робіт зараз тут не ведуть ніде. То чого ж…
Він привів Пйотра до знайомої археологові кімнати з незугарним, дивним каміном. Вже з порога було видно пляму на стіні. Проходила вздовж усього бічного краю каміна.
— Коли ви були тут останнього разу?
— Чотири дні тому.
— Цікаво, — Пйотр олівцем колупнув ледь присохлий розчин. — Більш ніж цікаво. Зсували з місця камін, і випадково відлетів шмат штукатурки. Найпізніш учора. Зсували камін… Зсували камін, — нервово повторював, відчуваючи на собі запитальний погляд фотографа. — Гжегоже, а Лев ходить цим коридором?
— Мабуть, ходить. До того ж він скоро закінчить сьогоднішню свою роботу в музеї.
— Ет, погано. Треба щось придумати, щоб не питати в нього дозволу на з'ясування цієї справи. Ви б не допомогли мені?
— А чого ж, допоможу. Але не знаю, що ви хочете робити. Я вам показав, бо мене здивувало це, а вас це сильно схвилювало…
— Я давно відчував, що цей камін треба розвалити… — Пйотр ретельно оглядав мармурові плити, з яких було його вимурувано, особливо місця стиків. — Ви знаєте мрію Моніки? Теорію зниклих галерей? Без неї діяти ми не маємо морального права! Але от Лев. Як його обійти? Наперед знаю, що він буде проти… А штукатурка тим часом засохне.
— Підлога! Подивіться! Вимита! — Гжегож, пересуваючи штатив, зауважив різницю між брудним і чистим шматком підлоги.
— Так, справді-бо. І саме в цій частині зали, теж біля… Та не роздумуймо. Голими руками все одно нічого не зробиш. А може, його й зовсім не треба розвалювати? — Археолог ще раз обдивився камін. Гіпсового ліплення з прихованою пружиною, очевидно, не було. Гладенькі плити, гладенька стіна. Замуровано багато років тому димохід, і раптом — свіжа штукатурка. Дивно. Хто охороняє замок вночі?
— Коло вхідної брами живе сторож із сім'єю, я колись залишав у нього фотоапарати, — пояснив Гжегож. — Ну і внизу є ще всілякі установи.
— Ага, знаю… — Пйотр почав набивати люльку тютюном. — Гжегоже, у мене пекельна охота «нелегально» покопирсатися в цьому каміні. І то якнайшвидше.
— Чудова думка! Переговори з професором, дозвіл властей — це забрало б кілька днів. А може, сьогодні вночі? — Гжегож глянув запитливо на археолога.
— Може, й так… То, певно, єдиний спосіб, — захопився Пйотр, — мабуть, несерйозний, школярський, та, зрештою, ми не такі вже й старі для пустощів. Треба залучити до цього й Моніку, без неї вночі не проникнемо в замок.
— Чудово! Візьму лампу, зробимо документальні знімки нічної експедиції. Ну й хороший з вас витівник! Забава вийде, як у кіно.
— Будьмо серйозні. Може все закінчитись великими неприємностями. Нічне розбирання замкових камінів. Справа для прокурора.
— Не перебільшуймо. Як не натрапимо на щось важливе, то просто замуруємо все знову, і додатково я вимию всю підлогу. А геніальне відкриття всі нам вибачать.
— Згода. Тільки тримати все в таємниці! Ходімо пошукаємо Моніку й подбаєм про інструменти.
Вони швидко залишили замкові кімнати на другому поверсі і сіли у віконному еркері неподалік від музейної зали, звідки доходили голоси. Могутній — професора Зеновича, тихі — його асистентів. На щастя, чекали недовго. Незабаром грізний Лев залишив музей. Помітивши археолога, смутно всміхнувся й кинув щось схоже на: «Вітаю вас. Чули про крадіжку ліхтарів? То злочин. Виїздимо до Болькова. Від нашої міліції користі ніякої. Нічого не знає. Такий скандал». Щось іще бурчав і, вибігаючи, потрясав сивою гривою.