Суботнього вечора нові приятелі топили розчарування від археологічних пошуків у пиві. Щоправда, у Болеслава було чимало роботи по розслідуванню справи. Розмови з різними людьми, зв'язаними з пральнею і з тим будинком, досі не принесли розгадки таємничого зникнення п'ясті руки скелета з металевим перснем. Якби підвал не так старанно замикали, можна було б подумати, що то просто побавилися діти. Знудженим бешкетникам теж Не можна приписати цієї витівки. Як і коли могли вони те вчинити? Доступ до ключів, що лежали тоді на столі в конторі, практично міг мати кожен з працівників. А може, перстень вкрали мешканці будинку? Це також можливо. Довідались про знахідку, знали, чиї то кістки, боялися, що перстень наведе на слід, який треба було негайно знищити.
А може, просто пограбування? Може, злодій гадав, що як очистити персня, то виявиться, що він із золота чи платини?
Про остаточні висновки свого розслідування поручник археолога поки що не інформував. Може, не все іще виявив?
А однак розгадки все ще не було. Все зупинилося на мертвій точці. Жоден із свідків нічого не знав. Інших ключів від замків нібито не існувало. А із Познані й досі не було відповіді про вік кісток.
— Сьогодні, в суботній день, я людей відпустив раніше, — монотонно розповідав Пйотр поручникові. — Після того, як вони пішли, я оглянув підвал. Нічого не виявив. Я ніколи не був упевнений в кістках. Цей перстень мене здивував. А моя спеціальність — камінь. Після обридливої підвальної темряви я сьогодні з такою приємністю походив на сонці, побував у костьолах. Сфотографував отого герольда із щитами, на яких зображені п'ястівські орли на північній брамі замку. Шкода, що замок перебудували на ренесансовий палац. Що ж, гарна канцлерша — Кристина Шидловська, дружина князя Подбебрада, володаря Олесніци у 1560-х роках, хотіла мати модне помешкання. Вона так надокучила йому, що він за половину свого життя все поперебудовував. І ще одна цікавинка. Знаєш, тут у дванадцятому столітті існувало Ірландське абатство. Єдине на всю Польщу належало до конгрегації ірландських монастирів у Німеччині. Парафіяльний костьол оточують дуже старі мури, зведені 1189 року. Цікаво, що там під ними? — замислився він. — Знаєш, Болеку, з мене досить вже пральні, шкода часу та й просто нудота. Або зрушу з фундаменту абатство, або рушу в світ.
— Почекай мене. Незабаром відпустка, поїдемо разом.
— Дивуєш ти мене. Міліціонер, а бавишся археологією, освічений милий хлопець, а засів у маленькому містечку. Просто скарб! Отож розкажу тобі, чого саме я вирішив їхати в Олесніцу. Я прагну знайти сліди князя Яна Зембіцького, який впроваджував тут реформацію. Звичайно, — відразу ж поправився він, — це не головна мета моєї експедиції. Це мені потрібно лише для початої наукової праці. Думаю дослідити залишки Ірландського абатства. Повинні тут бути й рештки плит з надгробка князевої дружини.
— Через наші костьоли пройшло кілька бригад мистецтвознавців і археологів, — втрутився Болеслав.
— Так. Знаю. Тому й не сподіваюсь на щось нове. Всього-на-всього хочу мати чисте сумління, що тут побував. Трохи мури знизу поворушу. Вже навіть знаю де, в якому місці. Так просто звідсіль не виїду, не хвилюйся. Руїни абатства інтригують мене.
— Робітники добре працюють?
— Так. Поки що добре.
— Як буде щось не так, скажеш мені. То, між іншим, моя мати, яка тут всіх знає, знайшла їх. Мені відомо тільки, що вони непитущі.
— А ми? — розсміявся Пйотр. — Пропоную ввечері прогулятися довкола міста.
— Залюбки, — зрадів поручник. — Сьогодні я чергую в комендатурі. Дуже не люблю цього. Ходімо.
Повернувшись до готелю, Пйотр одразу ж заснув. Прогулянка зробила своє. Та раптом серед ночі його розбудив телефонний дзвінок. Заспаний, увімкнув світло, зняв трубку.
— Це я, Болеслав, — голос поручника дзвенів піднесено. — Вибачай, що буджу тебе в таку пору. У сусідньому воєводстві теж подібний скандал. У мого колеги.
— В якого колеги? Який скандал? Говори по-людськи.
— Теж скелет. Замурований. В старому водяному млині.
— Йди до дідька. З мене досить кісток. Та ще й уночі, — Пйотр поклав трубку, але не встиг і світла погасити, як знову задзвонив телефон.