Пепе відразу зрозумів, що то.
«Якщо я зараз не наважусь, то не знатиму, що вони знайшли», — подумав хлопчик і ввійшов.
Запона опустилась, і всередині стало темнувато. Пепе підійшов до ящика і відкрив його. Встиг помітити тільки якісь закриті картонні коробочки, зошит для записів та щось загорнуте в тканину.
Надворі почувся якийсь шерех. Кинути останній погляд і закрити ящик було справою однієї секунди. Коли
Ірма та Енріке вийшли з плавнів, Пепе вже сховався в чагарнику, неподалік від намету.
«Мало не заскочили на гарячому», — подумав хлопчик і повеселішав.
Чоловік підійшов до джипу, дістав дві бляшанки консервів і кухонне начиння. Ірма взялася розпалювати вогнище.
«Снідатимуть», — відзначив Пепе.
Хлопчик був збентежений тим, що побачив у наметі.
Тому він занишк у своїй схованці і вичікував слушного моменту, щоб непомітно зникнути. Невдовзі такий момент настав. Як тільки джип на якусь мить закрив його від археологів, Пепе чкурнув нагинці від табору. Діставшись на вершину, він упевнився, що археологи досі пораються коло намету, і бігцем подався геть.
Щойно хлопчик зник з поля зору, як Ірма поглянула в бік гори.
— Вже пішов, — сказала вона.
За кілька хвилин Пепе був в Індіанській бухті. Та тільки-но збирався розповісти Маркосу про свою пригоду, як з’явився Пако.
— Хасінто спіймав Аліну! — вигукнув він, знеможений швидким бігом.
— Як?! — перепитав Маркос, приголомшений такою несподіваною халепою.
Ледь переводячи дух, Пако розказав, що він спокійно чатував у домовленому місці. Час минав. Нарешті він подався шукати Аліну, але не знайшов її. Тоді, пересвідчившись, що в хатині нікого немає, вийшов на галявину і встиг побачити, як Хасінто садовив Аліну в човен.
— Я відразу побіг до вас, — скінчив він.
— Треба щось робити! — схвильовано вигукнув Маркос і глянув мимоволі на море. Те, що він побачив, змусило його заніміти.
До них по морю рухався човен. У ньому сиділо двоє. На веслах був Хасінто. А Аліна жваво розмахувала руками, немов подавала якісь знаки і… здавалося, усміхалась.
Розділ XVIII
ШАБЛЯ «КОКОАНУТ»
Від знадливого запаху риби, що смажилась на сковороді, у дітей, які сиділи навколо вогнища, аж слинка котилася.
«Ну що я можу їм розповісти? Я й сам не певний… Бачив тільки краєчок, та й надто темно було», — міркував собі Пепе, починаючи ласувати смачним сніданком.
Він був збентежений. Якщо в наметі археологів справді лежало те, що йому здалося, то Ірма й Енріке зовсім не ті люди, за яких себе видавали.
— Поки ви їсте, — сказала Аліна, перебиваючи роздуми Пепе, — я вам розповім, що зі мною трапилось.
Коли Хасінто застав її у себе вдома, то не дав їй утекти й показав, що було в скриньці: вбрання його доньки, яке він зберігав як спомин. Чоловік признався, що живе на узбережжі, бо все тут нагадує про Росіту. Він показав Аліні старе пожовкле фото, яке носив у кишені своєї сорочки. Старий сказав, що Аліна дуже нагадує йому Росіту, тому він хотів би дружити з нею.
Потім вони сіли в човен і попливли до дітей з кількома рибинами на гостинець. Оце й усе.
Поки дівчинка розповідала, Хасінто мовчки сидів і лиш усміхався. Пепе був приємно здивований почутим.
— Я радий, що. Хасінто став нашим другом, — озвався хлопчик. — Тепер він не лякатиме нас уночі, блукаючи біля намету.
— Мене й близько не було коло намету, — цілком серйозно відказав Хасінто. — Вночі я сплю або ловлю рибу.
— Але я чув цієї ночі якийсь шерех біля намету…
Хасінто здвигнув плечима.
— Учора я ліг спати рано, — сказав він.
Пепе розгубився. «Мабуть, чоловік каже правду. Його обличчя і тон голосу були надто щирі, щоб запідозрити старого в брехні. Проте він чув шерех — так наче хтось ходив…»
Але ж він зовсім забув про археологів! У ту ж мить йому пригадалося, що він бачив у їхньому наметі. Пепе опустив голову й замислився. А втім, якийсь там шум і миттєве видіння в напівтемряві ще нічого не доводили.
— Мені теж вчуваються вночі якісь звуки, — признався Хасінто. — Я чую голоси і бачу вогні. Старію. Раніше не бачив і не чув нічого подібного. — І додав із сумом:
— У мене вже не все гаразд з головою. Знаю: люди кажуть, що я схибнувся. Мабуть, так воно й є.
— Давайте перевдягнемось і покатаємось на човні!.— запропонувала Аліна, аби розрадити Хасінто і щоб він відчув, з якою довірою ставляться до нього діти.