Валентин Субота добре знав, що має бути об'єктивним, бо інакше на суді легко виявиться упередженість слідства, але мимоволі підпадав під гіпноз доказів, що спліталися у досить міцний ланцюжок. Не вистачало лише зізнання молодого Гущака. Тому він не помітив, як весь хід думок і сам допит набрав у нього звинувального напрямку, не усвідомлював цього, і легке роздратування на запідозреного, яке раз у раз виникало в ньому, здавалося природною реакцією на впертість завзятого хлопця.
Зрештою, чому й не з'явитися такому настрою, коли усі зібрані докази проти цього студента?!
В голові ще лишались завчені колись елементарні положення: «Будь обережний при оцінці доказів. Не гарячкуй, тверезо вибирай версію. Не йди сліпо за першою-ліпшою, не підкоряйся першому враженню… Навпаки, насторожуйся, коли докази дуже легко йдуть до рук…»
Це були вірні правила. Але коли немає з чого вибирати, коли можлива лише одна версія?!
Звичайно, вигадати їх можна було чимало. За принципом аналогії. Ненавмисне вбивство під час сварки? Адже для того, щоб штовхнути старого під колеса поїзда, не треба багато зусиль. Самогубство, схоже на вбивство? Теж можливо. Прижиттєвий удар по голові, засвідчений медичною експертизою, міг статися і внаслідок нещасного випадку: кинувшись під колеса, старий ударився головою об рейку, а вже потім був зарізаний поїздом…
Можна було поцікавитися оточенням старого реемігранта Андрія Гущака. Але коли людина виїхала за кордон замолоду, повернулася після десятків років, нікого тут не знає і через два тижні гине за підозрілих обставин під електричкою, — які ще тут можуть бути версії? Хіба що його переслідувала канадська мафія, від котрої він утік до Радянського Союзу, а потім «чорна рука» мафії і тут знайшла його й знищила. Такого не могло статися… Та й не поїде він до Канади вивчати оточення емігранта Гущака! Не буде притягати за вуха й інші версії, які тільки заберуть час і заплутають справу.
Валентин Субота не боявся звинувачень, буцім він полінувався перевірити різні версії. Адже докоряти можуть лише в тому разі, якщо злочин залишається нерозкритим. У своєму успіху слідчий був певен. Рано чи пізно цей чорноокий юнак, припертий доказами, зібраними крихта до крихти, змушений буде підняти руки й зізнатися…
— Мовчанка не найкращий спосіб захисту, громадянине Гущак.
Молодий слідчий приготував студентові сюрприз. І вся розмова, яка точилася досі між ним і Василем Гущаком, була з погляду Суботи лише підготовкою до вирішального моменту.
Він уже помітив, що хлопець хитрувати не вміє і або заперечує свою вину, або просто мовчить, і коли справа дійде до упертих доказів, як любив говорити викладач кримінального права, то Василеві нікуди буде відступати…
Цей вирішальний доказ брехні молодого Гущака, яка свідчила про намагання обдурити правосуддя, лежав зараз у ящику стола, і слідчий тільки очікував слушного моменту, щоб пустити його в хід.
Така хвилина наближалася, і Субота відчув, як і сам починає хвилюватися. Стало задушно, і він попустив галстук. У протистоянні двох сил за плечима слідчого був закон. Слідчий мав перевагу, бо грав білими і робив хід першим. Але і запідозрений мав свої, не відомі зараз Суботі, ходи.
Так, необхідно звалити супротивника одним ударом. Приголомшити. І відразу за цим застосувати тонкий психологічний підхід, який повністю роззброїть супротивника, віддасть його на волю слідчого.
Все має відбутися рішуче, блискавично. Слідчий уже давно зрозумів, що Василь Гущак — твердий горішок. В якусь хвилину він здався навіть схожим на нього самого, і від цієї думки Суботі стало трохи ніяково, бо як же бути тоді з Ломброзо і його злочинним типом!
Знову долетів запах липи. Валентин Субота ввімкнув настільний вентилятор, щоб прогнати задуху і цей запах. Вентилятор шльопнув гумовими губами, а тоді тихо зашелестів, зашепотів, засвистів. Запах липи і далі паморочив голову.
Субота думав і про липи, і про Василя, майже однолітка свого. Їхнє покоління літає в Арктиці, будує станції на Ангарі, завойовує курну цілину. А цей міцний, кремезний парубок вбиває немічного діда, щоб заволодіти доларами і скринями із закордонними ганчірками. Все це Суботі було таке гидке, що він не міг перебороти в собі відрази і дивитися на Василя Гущака безсторонньо. Невже заради якихсь доларів хлопець міг піти на злочин?! Тим більше, що згодом все одно успадкував би… Чи заради ганчірок?!