Після третьої Решетняк не повертався додому і починав блукати. Найчастіше сідав у який-небудь приміський автобус. На кінцевій зупинці виходив і йшов, куди ноги несли, радо знайомився будь з ким, десь гуляв, десь випивав, десь ночував, повністю забуваючи, що він професор Решетняк, і рекомендуючись усюди дядьком Олексою.
Не було автобуса — ловив таксі або сідав у будь-яку іншу машину, навіть у самоскид, і їхав світ за очі, висаджуючись серед битого шляху або у глухому селі…
Колись Клавдія Павлівна збивалася з ніг: дзвонила в інститут, Ботанічний сад, у підшефний колгосп, розшукувала у приятелів, бігала по місту, тільки що не повідомляла міліцію… Потім переконалася, що чоловік завжди повертається додому — тихий, розгублений, провинний. Він ніколи не міг пригадати, де був, з ким, скільки викинув грошей, і покірно лягав у ліжко з холодним компресом на голові і валідолом під язиком, як мале хлоп'я, присягаючись: «Більше не буду».
І коли Клавдія Павлівна зрозуміла це, то почала удавати, що упокорилася і терпляче чекає його повернення, хвилюючись тільки, щоб не вскочив у якусь біду. Це була чи не найбільша стидна таємниця професорової, і усім, хто домагався Решетняка по телефону, говорила в такі дні, що він хворий…
Відомості ці роздобув лейтенант Андрійко, і Ковалю легко було зробити загальний висновок. Але де саме пропадав професор з дев'ятого по дванадцяте липня, ніхто не знав. Коваль вирішив, що надішле лейтенанта до молодого Гущака розпитати, чи був удома дід напередодні загибелі, дев'ятого липня.
А Клавдія Павлівна Решетняк? Що можна чекати від неї, чого слід добитися? І підполковник вирішив: насамперед з'ясувати, чого ховалася з батьком і чи не здогадалася, відвідуючи його, в яких тайниках сховано діаманти?
А чи не могла вона потаємно від чоловіка зв'язатися з Гущаком? Вольова, рішуча жінка… Адже буває: шукаєш одне, а знаходиш інше…
«Куі продест?» Кому вигідно? Весь час б'ється десь у глибині свідомості Дмитра Коваля цей класичний вислів стародавньої юриспруденції. І варто згадати Клавдію Павлівну, як ці слова ніби виринають на поверхню… Може, й справді саме їй вигідно?!
Ні, якщо йти за класичними канонами, то найбільшу вигоду смерть Андрія Гущака принесла онукові — єдиному спадкоємцеві. Але вічні закони дають тепер осічку — Василь категорично відмовився від дідових доларів…
А потім треба до кінця розібратися з Вандою Горохівською!
Коваль похитав головою. Це ще біда! Горохівська, яка колись голодним дівчиськом узяла і виростила безпритульне хлоп'я, викликала у підполковника глибоку повагу. Розумів, що тепер у самотньої постарілої артистки Арсен — єдина близька людина і втратити його було б понад силу… Але й приховувати від Арсена, що його справжнє прізвище Апостолов і що рідною сестрою є не Ванда Леонівна, а Клавдія Павлівна Решетняк, яка проживає у цьому ж місті, підполковник не мав права.
Коваль підвівся і знову почав ходити стежкою.
Та, може, сам Арсен Павлович не надаватиме цій новині великого значення. Адже не та мати, котра породила, а та, котра виростила! Але є така річ, як «голос крові». Що той «голос» підкаже Горохівському-Апостолову, які слова, які вчинки? Чи не скривдить Арсен Павлович людини, яка присвятила йому життя?
Інженер Горохівський справив на Коваля приємне враження. Невловимо схожий на Клавдію Павлівну — не тільки характерною сідловинкою на переніссі і овалом лиця, — він здавався лагіднішим, ласкавішим, ніж його справжня сестра. Ні, він не скривдить і своєї названої сестри Ванди, у якої був не тільки братом, а й сином!
А сама Ванда Леонівна? Який для неї удар!
Коваль зупинився під кущем бузку, зо зла трусонув гілку. Вгорі загойдалися китиці насіння, посипалося сухе листя.
Найголовніше зараз для нього, звичайно, не Арсен Горохівський, а загадка Ванди Леонівни з тією статуеткою дискобола. Як вона опинилася у Козуба?.. Козуб, Козуб, Козуб… Вперше підполковник зіткнувся отак із земляками. І Решетняк теж земляк його, хоч не з одного містечка, але теж сусіда — з Харківщини. Є на Полтавщині райони, що набагато далі від його Ворскли, ніж харківська Зачепилівка або дніпропетровська Царичанка… Мабуть, земляків упізнавати треба не тільки за існуючим адміністративним поділом… Чого ж не вистачало Решетняку?.. У чому почував себе скривдженим, незважаючи на цікаву роботу, вчене звання, матеріальний статок і загальну повагу… Чому отак вряди-годи зривався? Що гнітило його? Яка таємниця?