П’ятниця, 1 лютого
Щойно мене позапланово відвідала соціальна працівниця. На щастя для неї, я майже завжди вдома. Але цей візит став для мене несподіванкою.
Я зробив їй чашку кави і поцікавився, чим завдячую такому задоволенню. Вона почала здалеку. Чи й досі я насолоджуюся життям? Чи не почуваюся розбитим?
Вона сиділа, напрочуд мило покахикуючи й затинаючись. Була дуже юна й недосвідчена в роботі, але щиро намагалася чимось допомогти.
Я запитав, чим зацікавила її моя скромна персона.
— О, то неважливо.
— Що ж, панянко, якщо це й справді неважливо, то ви зі спокійною душею можете про це розповісти.
Після цього вона зізналася, що її прислав головний лікар. Певно, тому, що я нещодавно цікавився евтаназією. Він змусив цю бідолаху проконтролювати мене, щоби переконатися, чи я, бува, не збираюся стрибнути з даху.
Я запевнив, що найближчим часом самогубства не планую. Ці слова трохи збентежили її.
— О, сер, я зовсім не про це.
— Я знаю, про що ви. Все просто чудово. І передайте доку, що я був би вдячний, якби він подбав про цю проблему особисто. Ще чашечку?
Ні, вона мусила йти.
Учора я заходив до Аньї, моєї інформаторки в кабінеті шефині, і вона показала мені копію звіту пані Стельваген щодо вбивства рибок. Я не фігурував у ньому підозрюваним. Як і Еферт. Вона була переконана, що винен хтось із працівників — на її думку, то спроба підсидіти її на посаді. Стельваген збирається встановити в коридорах камери спостереження. Мені от цікаво, а чи це законно.
Субота, 2 лютого
«ДОСИТЬ СТАРІТИ, ПРОДОВЖУЙ РУХАТИСЯ». Таким був заголовок газетної статті з підзаголовком: «Науковці по всьому світу шукають корінь проблем старіння та способи їх вирішення». Господи, панове науковці, якраз вчасно, правда? А для нас вже запізно. Одначе приїздіть сюди — тут чимало матеріалів для дослідження.
З погляду біології, ви занадто зосереджуєтеся на сороковому дні народженні, чи десь так, бо до того часу вже народжуються діти й ви досягаєте самостійності. Тоді й починається старіння — повільно, та проте невідворотно, з випадінням волосся та появою окулярів для читання.
На клітинному рівні виникає забагато порушень. Ви починаєте припускатися все більшої кількості помилок під час ділення чи множення клітин. Сповільнений метаболізм призводить до ослаблення нервової системи, а це також ослаблює розум. (Це вам короткий виклад статті).
Ще є чимало невідомого, та зрозуміло одне: «Користуйся, або втратиш». І тіло, і розум потрібно тримати в русі, особливо префронтальну кору — частину мозку, що контролює такі функції як планування, ініціативу та гнучкість. Що ж, можемо припустити, що керівництво цієї установи не надто переймається префронтальною корою. Ні грошей, ні зусиль для того, щоби старпери залишалися покірними, пасивними та летаргійними, і все це під маскою гри в бінґо, більярд та «Фітнес для гарного самопочуття».
Однак дозвольте мені не покладати всю вину лише на персонал. Часто-густо пожильці самі хочуть, щоби з ними няньчилися і їх опікали. І, якщо чесно, інколи їх можна зрозуміти. Бувають дні, коли я сам не проти побити байдики.
Я планую ще якийсь час продовжувати рухатися. Побачимо, як далеко мені вдасться зайти. Пов’язку з голови, яку я отримав після падіння, вже зняли, тож я тепер рухатимуся без в’їдливих коментарів.
Неділя, 3 лютого
Згідно із результатами деяких опитувань, партія «50 Плюс» опинилася на дев’ятому місці. Через шість років кількість виборців, вік яких проминув п’ятдесятилітній рубіж, становитиме більшість. Виникає враження, що політичні партії усіх штибів раптом помудрішали в цьому сенсі. Вони відкрили для себе невдоволених пенсіонерів. Бачте, ми їх раптом зацікавили, і ця новина для нас — наче сніг на голову. І не скажеш, що серед тутешніх пожильців багато політично обізнаних. «Вони грабують нас, сліпих» — мабуть, найскладніша думка, яку ви коли-небудь почуєте за кавою.
Нова мешканка, котра переїхала до кімнати покійної де Ганс, Еф’є Бранд, видається мені приємною. Ковток свіжого повітря порівняно зі середньостатистичною вдовою, яка човгає вздовж коридорів. Ні, вона також човгає, однак принаймні робить це стильно.
Я мило поговорив з нею і вона розповіла, що насправді це не зовсім її вибір переїхати сюди. Проте вона була рішуче налаштована на те, що це «не дозволить їм загнати мене в могилу», принаймні «поки що».