— Учителю, — схлипнуло білченятко. — Я все зіпсував…
На очах у малюка забриніли сльози.
— Не плач, Тайлере, сльозами лихо не виплачеш. Добре, що ти згадав про свою обіцянку й покликав на допомогу. А то все скінчилося б геть невтішно.
— А як там Майк?
— Хлопець пробуде в гіпсі кілька місяців, поки зростатимуться кістки на ногах. От тільки… — затнувся Учитель.
— Що? Що тільки?.. — злякався Тайлер.
— Майк щось дуже зажурився. Він утратив віру в дива й тепер навіть не усміхається.
— Що ж робити?
— Є лише один спосіб допомогти Майкові: маленький чарівний захисник повинен виправити свою жахливу помилку й повернути хлопчикові віру в усе найкраще.
— А я впораюся?
— Звісно. Але цього разу будь обережнішим.
Розділ 3. Диво своїми руками
Дженні сиділа за столом і щось уважно роздивлялася. Білченятко підлетіло до неї ближче й зазирнуло через плече.
— Ой! Здається, вона поламана, — вигукнув Тайлер, вказуючи на уламки фотокамери.
Дженні злякано підхопилася й роззирнулася навсібіч, намагаючись збагнути, чий голос щойно почула.
— Хто тут? — нарешті спромоглася спитати дівчинка.
— Перепрошую, — тихо озвався Тайлер. Він став видимим і тепер зависнув у повітрі перед дівчинкою на своїх прозорих крильцях. — Я не хотів тебе налякати.
— Ти білка? Але чому ти літаєш і розмовляєш? — прошепотіла Дженні, яка не йняла віри власним очам.
— Я не так щоб білка… Я — ферiґард, і мене звуть Тайлер, — засміялося крилате білченя.
— Фері… хто?
— Фе-рі-ґард, — за складами повторив Тайлер і пояснив: — Чарівний захисник. Ферiґарди приходять до всіх, хто вірить у дива й потребує допомоги.
— І ти прийшов до мене на допомогу?
— До тебе й твого брата.
— Ти знаєш про Майка?
Білченя кивнуло й сіло просто на стіл, розглядаючи фотоапарат.
— Майк обожнює малювати, — заговорила Дженні й опустилася на стілець. — Найбільше братові до вподоби зображувати птахів. Але їх майже неможливо намалювати з натури.
— З натури — це як? — не зрозумів Тайлер.
— Це коли художник дивиться на когось чи на щось і малює.
— Та вже ж, птахи надто рухливі й полохливі для цього.
— Тож ми й вирішили, що можна зробити світлини, а потім змальовувати птахів із них. Ми здерлися на скелю, що над морським узбережжям. Там гнізда морських птахів. Майк упав і зламав обидві ноги, тому він навіть на милицях не може ходити.
— Це я винен, — мало не плакав Тайлер.
— Як це? — не повірила Дженні.
Білченя все розповіло. Дівчинка пробачила малюку, адже він допоміг врятувати її брата.
— Відвідаймо Майка в лікарні, — застрибав від нетерпіння Тайлер.
Дженні лише сумно похитала головою.
— Він нікого не хоче бачити. Адже цих птахів він хотів намалювати на конкурс, а тепер усі надії зійшли нанівець…
Тайлер наморщив носа. Нараз на його мордочці сяйнула пустотлива усмішка, і він зробив переверт у повітрі.
— А я знаю, як допомогти Майкові! Ми можемо принести йому фотографії, фарби й усе, що потрібно для малювання. Тоді він встигне на конкурс.
— Але фотоапарат сильно пошкоджений, світлин немає… — На очах у Дженні забриніли сльози. — Усі наші зусилля були марні…
Білченятко підлетіло до самісінького обличчя Дженні й погладило її лапкою по щоці.
— Дженні, іноді дива треба створювати самим. Так завжди каже мій Учитель.
Мовивши це, Тайлер вилетів у вікно. А вже за кілька хвилин він повернувся із фотоапаратом.
— Де ти його взяв? — здивувалася Дженні. — Потягнув?
— Фух! — поклало камеру на стіл білченя. — Так, тягти його було важко.
— Та не тягнув, а потягнув, — засміялася Дженні, виправляючи Тайлера.
— Ферiґарди ніколи не вчиняють так погано, — образилося білченя. — Я лише позичив його для наших зйомок у одного доброго дідуся, містера Файна. А ще він пообіцяв допомогти нам потім зі світлинами.
— Як же ти так швидко знайшов потрібну нам людину?
— Я попросив про допомогу друзів-ферiґардів. Ну то як — ти готова до пригод?
— Даруй, Тайлере, але я не зможу робити знімки… Якщо вже Майк зірвався зі скелі, то я поготів не втримаюся.
— А тобі й не доведеться лізти на скелі! У мене є ідея, як зробити чудові-пречудові світлини.
— Як?! — Дівчинка недовірливо подивилася на звірятка в повітрі.
— Я просто віднесу тебе до скелі, і ти сфотографуєш усіх птахів, які там живуть.
Дженні засміялася.