Розділ 7. Конкурс
Нарешті настав той довгоочікуваний момент, коли двері Художньої галереї відчинилися для всіх учасників конкурсу юних художників.
Діти та їхні батьки з’їхалися з різних міст, щоб дізнатися, хто ж став переможцем.
Майк з усією своєю родиною теж прибув на конкурс. Хлопчик дуже хвилювався. Усі роботи були виставлені в галереї. Учасники та гості могли милуватися ними.
— Ви лише погляньте, як тут багато чудових картин! — нервував Майк. — З-поміж них ніхто навіть не помітить мою.
— Твоя картина обов’язково приверне увагу журі. Вона особлива! — заспокоювала брата Дженні.
— Ти неодмінно станеш переможцем, — почув Майк коло свого вуха шепіт Тайлера.
— Добре, що я сиджу, Тайлере, — прошепотів у відповідь Майк, — а то знову впав би від несподіванки.
— Ой! Перепрошую, — пискнуло білченя.
Нарешті, усе було готово для вручення нагород. Величезний зал, вщерть заповнений дітьми та їхніми батьками, завмер в очікуванні. На трибуну вийшов директор Художньої галереї, який очолював журі конкурсу.
— Мені приємно вітати тут юних художників, їхніх друзів та родичів, — почав він свою промову. — Головним призом переможцеві, як вам відомо, буде стипендія на навчання в Школі мистецтв для обдарованих дітей. Роботи конкурсантів так вразили нас, що члени журі одноголосно присудили стипендії всім переможцям!
Зал вибухнув радісними оплесками. Коли знову запала тиша, директор продовжив:
— Не стану розводити теревені і відразу оголошу переможців. Отже, третє місце посів Джон Карстон і його картина «Червоний захід». Юному художникові вдалося передати гру світла й тіней.
На екрані позаду сцени з’явилося величезне зображення картини. Глядачі схвально зашуміли й зааплодували. Юний художник вийшов на сцену, і директор галереї вручив йому диплом та нагороду.
— Друге місце виборола Кетрін Беннет та її полотно «Солодкі мрії».
На екрані з’явився портрет собаки, який спав і, здавалося, усміхався уві сні. Під оплески на сцену вийшла авторка картини й теж отримала диплом.
Напруга в залі дедалі зростала. Майк і Дженні схопилися за руки й завмерли в очікуванні.
— І нарешті перше місце присуджується… Маргарет Кроулі та її картині «Крихітка». Дівчинка зобразила портрет своєї молодшої сестрички.
Майк не чув, що говорили потім на сцені, він так засмутився, що мало не плакав. Дженні з тривогою дивилася на брата. Мама й тато схвильовано поглядали одне на одного, навіть Тайлер не міг стримати обурення.
Нараз оплески стихли, і директор заговорив знову:
— Ми не можемо залишити поза увагою одну особливу картину, яка вразила не лише членів журі, а й усіх, хто голосував за роботи через інтернет. Отже, Гран-прі конкурсу отримує…
Екран знову спалахнув, і глядачі в захопленні завмерли. Маленький атлантичний ту́пик зі зворушливим помаранчевим дзьобиком і білою грудкою розгорнув крила над прірвою. Він уже майже злетів, і лише кінчики його лапок ще торкалися каменю.
— …Картина Майкла Нортона «За мить до небес».
Голос директора потонув у оваціях. Майк сидів як громом прибитий і не йняв віри своєму щастю. Дженні розплакалася. Тато підкотив Майків візок до сцени, але не міг завезти його сходами. Тоді з першого ряду вихопилося кілька чоловіків, вони підняли хлопчика разом із візком і занесли на сцену. Тут уже й мама Майка розчулилася й заплакала від щастя.
Директор вручив Майку диплом та сертифікат на навчання в Школі мистецтв для обдарованих дітей.
Удома батьки Майка та Дженні влаштували справжнє свято на знак синової перемоги на конкурсі. З-поміж запрошених був і містер Файн, який так несподівано допоміг юному художникові та його сестрі.
Розділ 8. Нові друзі
Увечері, коли гості розійшлися, усі полягали спати. І тільки Майк лежав у своїй кімнаті й дивився, як на темному небі одна за одною запалюються зірки. Голову хлопчика обсіли сумні думки. Раптом по його щоці покотилася сльоза.
Тієї ж миті повітря поряд замерехтіло й коло нього з’явився Тайлер. Білченя сіло в головах у хлопчика.
— Майку, чому ти плачеш? Ти переміг, усі такі щасливі… — розгубився маленький ферiґард.
— Твоя правда, Тайлере, але я досі не можу ходити, — прошепотів крізь сльози Майк.
Тайлер насупився.
— Мені здається, ти надто квапишся. Тобі зняли гіпс лише два дні тому.
— Лікар сказав, що мені доведеться заново вчитися ходити. Потрібні якісь спеціальні заняття, щоб м’язи відновилися.
— Не переймайся. Є один мудрий ферiґард, який підкаже тобі, що треба робити. Він учив мене, що в скрутну хвилину не можна боятися просити про допомогу. — Тайлер замовк, а потім нараз чітко проказав: — Учителю! Нам потрібна ваша допомога.