— Майку! — гукнула дівчинка, забігаючи до братової кімнати й простягаючи йому гілочку. — Усе це було насправді! Ось лише поглянь!
— Я знаю, сестричко, — усміхнувся Майк, простягаючи їй таку саму гілочку водоростей.
Відтоді Майк і Дженні щовечора вирушали до моря на спині одного з ферiґардів. Хлопчик швидко зміцнів і вже невдовзі знову навчився ходити. Дельфіни виявилися прекрасними друзями, а Тайлер завжди супроводжував дітей і в усьому їм допомагав.
Лікарю залишалося тільки дивуватися, як швидко одужував його талановитий пацієнт.
Маленький художник не забув про свою обіцянку й подарував лікарні кілька своїх картин.
Розділ 9. Сюрприз
Наближалася осінь. Вода чимдалі ставала холоднішою. Майк розумів, що тиждень-другий — і він уже не зможе плавати з дельфінами. Крім того, хлопець уже міг ходити самотужки, хоча й не довго.
І близнюки вирішили приготувати для ферiґардів сюрприз. Дженні та Майк працювали над ним кілька днів, і ось, нарешті, усе було готово.
Якось увечері близнюки покликали білченя. Воно вмить з’явилося.
— Здоров був, Тайлере! — привіталися діти.
— Моє вітання! — відповів ферiґард, а потім, придивившись до друзів, раптом спитав: — А що це ви так загадково усміхаєтеся? До мого хвоста щось причепилося?
Тайлер спробував піймати свого хвоста й закружляв, мов дзиґа. Майк і Дженні дружно засміялися.
— Ні, Тайлере, з твоїм хвостом усе гаразд. Ми надумали про щось попросити тебе.
— Що трапилося? — стривожився ферiґард.
— Не хвилюйся, — заспокоїла друга Дженні. — Але сьогодні ми з Майком хотіли б удвох піти на берег.
— Вам набридло літати в мене на спині? Це через те, що вчора я зробив занадто крутий віраж і ти злякалася? — спробувало вгадати білченя.
— Годі тобі, Тайлере, — мовив Майк, узявши малюка за лапку. — Ти чудово літаєш. Причина зовсім в іншому. Але ми зараз не можемо тобі сказати всього. Просто зустріньмося на березі за годину після заходу сонця.
— І приведи із собою ферiґардів, які нам допомагали, — додала Дженні. — Зможеш?
Білченя трохи спантеличено подивилося на Дженні, потім на Майка й зрештою кивнуло:
— Гаразд, домовилися.
Ферiґард із гучним виляском зник, а діти пішли до моря.
У призначений час на березі з’явилися чарівні захисники. Білий кіт із Тайлером летіли попереду. Діти вже чекали на них.
— Друзі, ми раді бачити вас усіх, — урочисто почав Майк. — Ви зробили для нас дуже багато, і ми хочемо віддячити вам.
— Ми, звісно, не вміємо творити дива, як це робите ви, — додала Дженні, — але приготували для вас маленький сюрприз. Сподіваємося, що він вам сподобається.
По цих словах дівчинка запросила чарівних тваринок розташуватися на траві, а Майк розчинився в темряві.
Раптом неподалік спалахнув маленький вогник. Щось зашипіло, і у небо з гуркотом злетіли одна за одною вогняні кулі. Піднявшись високо, вони вибухнули сотнею різнокольорових блискіток.
Маленькі ферiґарди скрикнули з несподіванки й захоплення. Вогні продовжували злітати, небо мінилося всіма барвами веселки.
Коли святковий салют, який підготували діти на честь чарівних захисників, відпалахкотів, ферiґарди подякували Майкові та Дженні за подарунок.
— А тепер настав час для ще одного приємного сюрпризу, — оголосив Учитель.
Ферiґарди завмерли в очікуванні.
— Вам уже відомо, що всі ферiґарди народжуються з білими крильцями. Але тільки-но захисники дорослішають і вже готові нести свою чарівну службу, як їхні крила стають веселковими. Сьогодні ще один маленький ферiґард подорослішав і готовий стати справжнім захисником і другом.
Білий кіт ласкаво подивився на Тайлера й поманив його лапою. Білченя несміливо влетіло до кола своїх крилатих друзів.
— Тайлере, сьогодні ти нарешті отримуєш нові крила!
По цих словах Учитель змахнув лапами, і білченятка обсипало різнокольоровими іскрами. Його маленькі білі крильця раптом почали рости, а вже наступної миті стали виблискувати, мов самоцвіти.
Тайлер не йняв віри своєму щастю. Друзі підлетіли до нього, щоб привітати.
А потім ферiґарди вирішили влаштувати свій салют — чарівний.
Утворивши коло, крилаті тваринки запустили в небо маленькі зірочки. Ці сяйливі кульки закрутилися, залишаючи за собою яскраві смуги. Невдовзі на нічному небі вималювалася справжня картина: кумедне білченя з веселковими крильцями.
На землю лягла ніч, і дітям був час повертатися додому. Вони попрощалися з ферiґардами, і Тайлер полетів провождати своїх друзів.
Уже у своїх ліжечках діти ще раз подякували білченяті й попросили бодай іноді прилітати до них у гості.