— Блек дог, ред хенд, — сказав він вголос, пригадуючи назву туру «Придурків», і раптом відчув, як сильно скучив за ними.
Біля маяка, десь ніби по інший бік реальності, почулося ще кілька вистрілів, і Максові здалося, ніби чорний пес вкусив його ще кілька разів, але вкусив обережно, з пошаною, просто тому, що повинен був. Тарнавський відчув, як ноги, м’які від випитої горілки, самі собою підгинаються, і він осідає на землю, поволі, гідно, нікуди не поспішаючи і не боячись тепер нічого в світі, готовий пролежати біля маяка на прохолодному піску, перемішаному з мушлями, до самих сутінків, милуючись стрімкими білими обрисами будівлі, милуючись ясним, глибоким небом, яке ставатиме поволі фіолетово-золотим, наче фрески в Софії Київській, вдивляючись у зорі, що будуть тут розсипатися незліченним небесним піском.
Десь зовсім близько чутно було звуки перестрілки, і, здається, навіть краєм ока Тарнавський, вдивляючись у небо, бачив людей у камуфляжі, що стріляли кудись услід собаці, який його вкусив. Макс раптом зрозумів, що та повість, яку він так намагався написати в Києві, нарешті повністю склалася. В ній повинні були бути такі чудові, веселі придурки: Рибка Поньо, Довгий, Хесус і Назік, але насамперед вона мала бути про Алісу. Ось що мало бути в цій повісті — кілька непов’язаних між собою людей перетинаються, аби стати свідками чуда. І ця весна тут, в Маріуполі, Аліса, ця Вербна неділя перед Новим роком — хіба ж не чудо? Безсмертя Великодня, зростання духу і плоті — хіба не чудо?
— Максе, — здається, чув він голос Аліси, і її обличчя, червоне від сліз, схилялося над ним. — Максе, ти живий?!
Він спробував погладити Алісу по щоці, але чомусь уже не міг підняти руку, тому просто усміхнувся.
— Це ти насправді вкусила мене, — сказав він Алісі з вдячністю і великою любов’ю і не зміг договорити слова, тому що неба в очах ставало все більше. Саме так і мала б закінчуватися ця його остання повість. Головного героя випадково вкусив би здичавілий собака, і всі б гадали, що в нього — сказ, але насправді герой був би незаразним. То просто була любов. Від самого початку то була тільки любов.
