Жанночка зустріла Тарнавського у дверях своєї квартири вже добряче веселою, із сигаретою в зубах. Худа, зморщена, з короткою зачіскою і мальованим хною волоссям, вона нагадувала Максові милосердну докторку-шимпанзе Зіру зі старого фільму «Планета мавп», яка, на відміну від героїні оригінальної стрічки, потрапила з 3265-го року назад у минуле, на Землю, на пострадянський столичний київський ґрунт, де змушена була займатися мистецтвознавством і літературною критикою, колекціонувати український живопис 80-х і, обвішавшись усілякими пластиковими цяцьками, із сигаретою в зубах, долати тугу за теплими вогкими тропіками алкоголем. Стара школа, нічого не скажеш — Жанночка продовжувала регулярно писати колонки в кілька київських газет, освячувати своєю присутністю ключові фуршети і презентації, і періодично влаштовувати там дебоші, аби ніхто не засумнівався в гостроті її критичного мислення.
— Заходь, маладой, — запросила його Білицька. «Маладой» було скороченням від «маладой пісатєль» — зневажливого прізвиська, яким Жанночка називала усіх письменників-початківців, намагаючись підкреслити цим якусь страшенно занудну, як на Білицьку, типологічність і передбачуваність їхніх перших невправних кроків. У випадку з Тарнавським кличка «маладой пісатєль» стала для нього власним іменем — напевне тому, що в уяві Жанночки Макс був «маладим пісатєлєм» par excellence — вищою мірою. І все-таки не знати з якого приводу Жанночка, звірюка в своїх критичних оглядах, запалала симпатією до прози Тарнавського — мабуть, то були якісь інші, нелітературні механізми, може, феромони Максової юності запустили в ній нереалізовані материнські інстинкти і сподвигли Білицьку взяти негласну опіку над Тарнавським і прикривати його в пресі та на фейсбуці. Віра Жанночки в Максів талант, фактично, і допомогла Тарнавському бодай частково залишатися на плаву після провалу з «Там, де вітер».
— На, — вона взяла в Тарнавського з рук пакет із коньяком та зефіром і кинула під ноги старі, зачовгані капці. Як і все в житті Жанночки, тапки були засмальцьовані, але ексклюзивні — привезені нею чи то зі Сеула, чи то з Пекіна, де Жанночка бувала на екзотичних міжнародних мистецьких резиденціях — екзотичних у плані їх відірваності від європейського дискурсу. Жанночка вірила, що наступає епоха Азії, і хотіла бути першою, хто буде говорити в Києві про нове мистецтво В’єтнаму та Камбоджі. Загалом вона була лібералкою, але загравала з тоталітарними дискурсами, захоплюючись естетикою мілітаризованої Північної Кореї чи невинними, просякнутими травматичною віктимністю портретами юних китаянок. Здається, хоч Макс і не знав цього напевно, Жанна, до всього іншого, була ще й лесбійкою.
— В мене тут трохи бардак, не звертай уваги, — сказала Жанночка з кімнати, поки Макс мив руки у ванній. Квартира і справді не вирізнялася особливою чистотою і порядком. Її окрасою мали слугувати інші речі: картини відомих київських художників, які ті їй дарували особисто. Ралко, Ройтбурд, Чічкан, Савадов — усі монстри київського андеграунду.
У кімнаті, відділеній від коридору бамбуковими дармовисами, було накурено. Посередині, між двома старими засидженими фотелями, акурат під неприємно-яскравою радянською люстрою, стояв журнальний столик, на якому Жанночка вже розмістила тарелю із зефіром і пляшку з коньяком. Зразу біля столика, так, щоб не потрібно було докладати особливих зусиль, стояли розкрита пляшка дешевого віскі, пачка апельсинового соку і велика красива пакистанська попільничка, вже не така красива через недопалки, що переповнювали її. Решту простору в квартирі займали стелажі з книжками — традиційна квартира старої київської інтелігентки, заповнена працями з філософії, мистецтвознавства, рядами радянських видань Шекспіра, Фолкнера, Гемінґвея, можна було натрапити й на рідкісні збірники арабської чи японської поезії. Одним словом, Жанночка вартувала свого хліба. Тарнавський усе мріяв якось попастися в її бібліотеці, але бував він у Білицької всього кілька разів, і, здається, ті кілька книжок, що встиг позичити (щось із американської новели і, здається, щось із європейської кінокритики), їй так і не повернув.