Отець Беніто писав, що бабуся залишається напрочуд діяльною, але якось поменшала, всохла, вкрилася зморшками й зробилася схожою на мавпочку, а що жінка весь час упівголоса бубоніла молитви, люди гадали, нібито вона схибнулася. Це посприяло їй, бо вже ніхто не вимагав, аби Консепсьйон платила якісь відкупні. Їй дали спокій. Щодва тижні бабуся розмовляла з онукою по мобілці отця Беніто, відмовляючись від пропозиції Евелін мати власну. То була вельми небезпечна штукенція, що працювала без вимикача й батарейок і спричиняла рак. «Приїзди до мене жити, маміто», — просила Евелін, однак Консепсьйон вважала це кепською затією: що вона робитиме там, на півночі, хто тим часом годуватиме її курей і поливатиме город, до того ж її домівку могли захопити чужі люди — ні, ґавити не можна. Провідати онуку — будь ласка, от тільки побачимо, коли. Евелін розуміла, що ця мить ніколи не настане, й сподівалася, що колись бодай на кілька днів сама зможе вибратися до Монха Бланка дель Вальє.
— Доведеться розповісти Евелін, що насправді сталося з Кетрін, — мовив Річард Лусії.
— Навіщо все ускладнювати? Досить того, що ми з тобою знаємо. Зрештою, тепер це не має значення.
— Як не має значення? Шеріл Леруа вбила цю жінку.
— Сподіваюся, ти не вважаєш, що вона повинна розплачуватися за свій злочин, Річарде. Шеріл Леруа не тямила, що чинила.
— Ти згубно впливаєш на моє життя, Лусіє. До нашого знайомства я був добропорядною, поважною людиною, бездоганним науковцем… — зітхнув він.
— Ти був занудою, Річарде, але я все одно покохала тебе.
— Ніколи не гадав, що протидіятиму правосуддю.
— Закони суворі, а правосуддя сліпе. Єдине, що ми зробили в історії з Кетрін Браун, це трохи схилили терези в бік природного правосуддя, бо боронили Евелін, а тепер маємо зробити те саме для Шеріл. Френк Леруа був бандитом і заплатив за свої гріхи.
— Смішно, що Френка не могли схопити за його справжні злочини, а тікати йому довелося через злочин, до якого він не був причетний, — озвався Річард.
— Ось бачиш?! Саме це я й маю на увазі, коли кажу про природне правосуддя, — Лусія ніжно поцілувала його в губи. — Ти любиш мене, Річарде?
— А ти як думаєш?
— Думаю, ти обожнюєш мене і сам не розумієш, як міг так довго жити без мене, знуджений, із поринулим у зимову сплячку серцем.
— Серед зими я нарешті збагнув, що в мені буяє непереможне літо.
— Це тобі щойно прийшло до голови?
— Ні. Це сказав Альбер Камю.
Слова подяки
Задум цього роману народився на Різдво 2015 року в будинку з темної цегли в Брукліні, де ми зібралися невеличким гуртом на першу ранкову каву: мій син Ніколас, моя невістка Лорі, її сестра Крістіна Барра, Ворд Шумахер і Вівіан Флетчер. Хтось запитав мене, що я писатиму 8 січня, адже цей день, у який я впродовж тридцяти п’яти років починала писати всі свої книжки, був уже на носі. А що я не мала жодного задуму, всі почали висловлювати міркування, і так окреслився кістяк цієї книжки.
У дослідженнях мені допомогли Сара Кесслер, як завжди, Чандра Рамірес, Сьюзан Чіполла, Хуан Альєнде й Беатріс Манс.
Роджер Какрас надихнув на тему любові літньої пари — Лусії й Річарда.
Моїми першими читачами й критиками були син Ніколас, мої видавці Йоганна Кастільйо та Нурія Тей, мої агенти Льюїс Мігель Паломарес і Глорія Гутьєррес, суворий читач агенції Балсельс, Хорхе Мансанілья, мій брат Хуан і мої чудові подруги Елізабет Суберкасіукс та Делія Вергара. А також, звичайно, Панчіта Льйона, моя матір, якій дев’яносто шість років і яка не випускала олівця, виправляючи всі мої книжки.
Усім їм і багатьом іншим особам, які емоційно підтримували мене в житті й письмі впродовж останніх двох — непростих для мене років, я завдячую цими сторінками.
Інформація видавця
УДК 821.133.1
А-56
Ісабель Альєнде
ТАМ, ЗА ЗИМОЮ
Роман
З іспанської переклав Сергій Борщевський
Перекладено за виданням:
Allende, Isabel
Más allá del invierno
352 p.; 19х13 cm.
ISBN 978-840-10-1976-0
© Penguin Random House Grupo Editorial, S. A.
Усі права застережені. Жодну частину цього видання не можна перевидавати, перекладати, зберігати в пошукових системах або передавати у будь-якій формі та будь-яким засобом (електронним, механічним, фотокопіюванням або іншим) без попередньої письмової згоди на це ТОВ «Видавництво Анетти Антоненко».