— Комісаре? — Кононов почув позад себе жіночий голос, але не обернувся: був упевнений, що звертаються не до нього. Він уже смикнув на себе металеву ручку дверей кав’ярні, як його гукнули вдруге.
— Комісаре, ви часом не знаєте, як проїхати до будинку моди «Наталі»?
Кононов обернувся. За кермом машини-порушниці сиділа панна в чорних окулярах і капелюсі.
— Привіт, Наталі! — розгублено мовив Кононов. — Може, зайдемо, вип’ємо кави?
У відповідь Наталя розсміялася. Голосно, дзвінко і щиро. Вона кивнула головою у бік кафе. Кононов обернувся. «Закрито на ремонт», — вказував напис на скляних дверях.
Дівчина жестом руки запросила Кононова до машини. Усміхнувшись, він пірнув у авто, і вони помчали назустріч весні.
