— Дядько, Цизін Марко Федорович, живе в Оттаві, працює вантажником на бойні, а тітка, Цизіна Марта Генріхівна, прибиральниця в готелі.
— Як вони туди потрапили?
— Після війни; їх німець туди загнав.
«Фраза учасника війни, — зразу ж зауважив Константинов. — Ми сказали б інакше: «Загнали фашисти». І в цій мовній дрібниці — криється глибокий зміст».
— Ще одна довідочка, ознайомтесь, будь ласка, товаришу генерал.
— Коли ж ви встигли? Часу ж було зовсім мало.
— Ех, Костянтине Івановичу, мене за те й на пенсію відтирають, що молодим, мовляв, спокою не даю.
— Разом на пенсію підемо, — пообіцяв Константинов і спіткнувся на першій же фразі довідки:
«Жигулі», державний знак 72–21, належать громадянці Вінтер Ользі Вікторівні, 1942 року народження, єврейці, безпартійний, дітей не має, чоловік, Зотов Андрій Андрійович, працює в Луїсбурзі».
Константинов швидко підвівся з-за письмового столу, відімкнув сейф, перегорнув сторінки, щойно залишені Проскуріним, відклав одну, схилився над нею, дмухнув погаслою сигарою, знову запалив її, навіть не помітив, як полум'я запальнички спалило брунатне листя з лівого краю, і спитав Коновалова:
— У вас про Вінтер більше нічого немає?
— Нічого, товаришу генерал.
— Спасибі, Трохиме Павловичу.
— Дозвольте йти?
— Так, будь ласка. Про Вінтер забувати не слід.
… Підстави для цього були: старший науковий співробітник кон'юнктурного інституту Ольга Вікторівна Вінтер була допущена до секретних документів, пов'язаних, зокрема, з становищем у Нагонії, бо темою її кандидатської дисертації була проблема проникнення на африканський континент багатонаціональних монополій.
— І якщо вам не важко, — попросив Константинов, — спробуйте роздобути для мене її дисертацію.
… За півгодини повернувся Проскурін. Константинов глянув на нього з-під окулярів.
— «Міжсудремонт» веде переговори про ремонт наших торгових кораблів, які вирушають у міжнародні рейси. Підтримують ділові зв'язки з НДР, Великобританією, ФРН, Югославією й Францією. Директор контори Єрохін автомобілем не користується, а його заступник, що займається африканськими рейсами, Шаргін Євгеній Никифорович, має «Волгу». Парамонов порається біля неї сам, робить профілактику, дістав нові покришки, здається, з шипами.
— Все?
— Ні, не все. Шаргін, хоч і не має допуску до секретної інформації, однак часто буває в Міністерстві зовнішньої торгівлі. Його брат, Шаргін Леопольд Никифорович, закуповує техніку, не раз виїздив за кордон, до Луїсбургу літав тричі. Серед партнерів на переговорах був Джон Глебб, що ним ви цікавитесь.
— Ми, — поправив його Константинов. — Ми ним цікавимось. І ви в тому числі. Спостереження за Парамоновим, я гадаю, треба підсилити. Цизіна слід проаналізувати. Хто це зможе зробити?
— Думаю — Грсчаєв.
— Чому?
— У вас є заперечення проти його кандидатури?
— Нема. Нехай подивиться. Тільки, звичайно, дуже обачно.
— Гаразд.
— Ольга Віитер входить до «звуженого кола»?
— Так. Але я, Костянтине Івановичу, маю намір її вилучити. Жінка вона, правда, язиката, різка, але всі, хто її знає, кажуть, що вона чудова людина.
— А що ви можете сказати про її чоловіка?
— Її чоловіком мої люди не цікавились.
— Але ж її чоловік — Зотов. Він сидить у Луїсбурзі. І займається, зокрема, поставками до Нагонії.
— Он як… Значить, мережа? Зотов — Вінтер — Парамонов?
— Зотов — там, Вінтер — тут, а Парамонов — передає інформацію? Ви так уявляєте собі цю мережу?
— Теоретично така мережа цілком можлива… Елегантна навіть, я сказав би… Та Стрельцов уже придивлявся до Вінтер, розмовляв про неї із знайомими — всі в один голос запевняють: хороша людина. Невже так спритно маскується? А втім, якщо мережа існує, вона повинна грати, змушена, точніше кажучи…
Константинов слухав Проскуріна замислено, крутив у руках олівець, а потім спитав:
— Вінтер ще й досі їздить на корт? Славін повідомив, що вона прекрасно грала в теніс там, у Луїсбурзі. Корт — чудове місце для зустрічей з різними людьми…
— Про теніс ми не з'ясовували, Костянтине Івановичу.
— Я дуже прошу вас з'ясувати це. Та ще поцікавтеся, до вона грає? В якому товаристві? «Спартак», ЦСКА, «Динамо»? З ким грає — теж цікаво.
Через дві години Проскурін доповів, що Ольга Вінтер грає на кортах ЦСКА. Серед її партнерів був заступник начальника управління, відповідальний працівник Держплану й Леопольд Шаргін, з Міністерства зовнішньої торгівлі.