— Їй?! Чому їй? Чому не загрожує? — Славін зрозумів перевірку, зреагував точно, він побачив це по очах Пілар. — Вона була не таким добрим другом Лоренса, як цей Зотов?
— Вона була дуже добрим другом, — відповів Джон. — Тільки її вже немає на світі, у вас нічого з нею не зможуть зробити — вона померла, Віт.
— Це, здається, дружина Зотова, так?
— Вона, — відповіла Пілар і подала Славіну склянку з джином. — Хочете, щоб я трошки відпила?
— Ви ж п'єте тільки червоне, гвапенья, — відповів Славін. — До речі, чому «гвапенья»?
— Вона родом з Галісії, — пояснив Глебб. — А там зменшувальне від «гуаппа» — красуня — звучить «гвапенья» — красунька, і мені це більше подобається.
«Вони вважають, що змогли провести підстраховку своєї «операції прикриття», — подумав Славін, трохи надпивши джину. — Вони провели її непогано, я гадав, що це буде незграбніше. Вони віддали нам мертву Вінтер і скомпрометованого ними Зотова. Вони вважають, що ми тепер підемо по цьому сліду. Дуже добре. Мене це влаштовує, ой як влаштовує, тільки мене зовсім не влаштовує те, що ви тримаєте під арештом Зотова, нещасного, сивого, доброго чоловіка, ось що мене не влаштовує, Глебб, і ти зробиш так, що його звільнять, клянусь своєю честю, ти зробиш це».
— Ви ж мені назвали імена ваших дру…
— Друзів містера Лоренса, — перебив його Глебб. — Я й він — це різні речі, я борюсь за свою любов і за свій бізнес, у нього ж — інші завдання, Віт.
— Гаразд. Я розумію. Це — позиція… Я просто хотів сказати: якщо ви назвали мені імена, то й я не буду писати, а також назву відомі мені імена, згодні? Джон подивився на Пілар; та кивнула.
— Отже, містер Лао, містер Лім, міс Фернандес, гер Шанц, покійний секретар Лао містер Жуї, інспектор британської митниці. Бачите, я дав вам значно більше імен, ніж ви мені. Я вчинив по-джентльменськи?
— Так, — сказав Глебб. — Цілком.
«Дурень, чого ти поспішаєш? Я ж не назвав тобі тих імен, про які ти не можеш не здогадатись, невже в тебе погана пам'ять? — напружено думав Славін. — Чи для тебе найголовніше — втовкмачити мені свої імена? Починай, бачиш, як напружено я чекаю?»
— Ні, — тихо сказала Пілар. — Ви не назвали ще одного імені.
Глебб знову посміхнувся, зіграв зразу ж:
— Їй ніхто не повірить, вона божевільна.
— Ви — про Емму? — спитав Славін. — Так, Пілар?
— Так.
— Більше я нікого не забув?
— Ні, — сказала Пілар.
Славін допив свій джин, поставив склянку на мармур каміна і посміхнувся:
— А ви?
«Центр.
Не виходив на зв'язок, бо вів розмову з Глеббом. «Компаньйоном», якого іменують «П», по-моєму, є Пілар Суарес, вона ж Фернандес. Глебб і Пілар назвали імена Вінтер і Зотова як «друзів» Лоренса в обмін на мою інформацію про Гонконг. Як мені здається, я переконав його в тому, що повірив у зраду Зотова. Глебб певен, що «віддавши» нам Вінтер і Зотова, комбінацію прикриття завершить успішно. Він розраховує на стриману реакцію Ленглі на випадок, якщо з'явиться викривальний матеріал про нього й Пілар. Йому, однак, невідомо, що фотографія Пілар і Зотова на балконі перед нападом на Зотова в моєму розпорядженні.
Славін».
ПОШУК — IX
(Трухін, Проскурін)
Дубов зайшов до кабінету начальника відділу о дванадцятій.
— Здрастуйте, Федоре Андрійовичу, я до вас з проханням.
— Будь ласка.
— Ви мене сьогодні з другої до третьої не відпустите?
— Ви вже закінчили опрацювання матеріалів по Нагонії?
— До години закінчу. Посиджу без обіду, але закінчу. Хочу поїхати в загс…
— Ах, он як?! Вітаю, від щирого серця вітаю. Хто пасія?
— Мила, славна людина з робітничої сім'ї, так що з оформленням, гадаю, ніяких ускладнень не буде. На візу мені ви вже дали запит?
— Ждемо.
— Час іще є. Отже, ви дозволяєте мені?
— Звичайно, звичайно, Сергію Дмитровичу, заперечень нема.
Дубов повернувся на місце, заглянув перед цим у секретний відділ, розклав на столі папки з матеріалами про Нагонію і, вийнявши ручку, став учитуватися в рядки; ручку тепер він тримав строго вертикально, зауваження ЦРУ врахував; фотокадри були зрізані як треба, зверху й знизу, а в Ленглі цінили не те що рядок — кому.
О другій годині він подався на стоянку, сів у «Волгу» і поїхав до Ольги.
— Здрастуй, лапо, — сказав він. — Паспорт з собою?
— Так. А що?
— Нічого. Я хочу зробити тобі сюрприз.
Коло загсу він спинив машину, піднявся з дівчиною на другий поверх; Ольга повисла в нього на руці, пригорнулась, поцілувала у вухо.