— Що з Блюхером? Є центральні органи влади, які приймають відповідні рішення. Він причому? Нафік нам потрібна його власна думка?
— Він каже, що звідси обстановка видна краще, ніж з Москви.
— В наркоматі оборони вирішили провчити японців. Все погоджено з Йосипом Віссаріоновичем. Нехай заткнеться зі своєю думкою. Так йому і передай.
— Постараюся!
Ворошилов зв'язався з Генеральним секретарем.
— Товаришу Сталін. Мені здається, що Блюхер не налаштований на військові дії.
— Я ж кажу, що скрізь засіли дворушники. Не хочуть відстоювати завоювання Жовтня. Тільки на словах «за». Навіть Блюхер.
— У нього, бач, є своя думка! Видатний полководець.
— Ще один Олександр Македонський з’явився, — посміхнувся Сталін. — Твою мать!
— Донагороджувались на свою голову.
— Я б на твоєму місці змусив його підкорятися за статутом.
— Поставимо у відповідність.
Увечері Йосип Віссаріонович запросив соратників на обід на свою ближню дачу в Кунцево, де він після смерті дружини жив один.
До під'їзду в Кремлі підігнали новенький автомобіль ЗІС 101. Він виблискував відполірованою чорною фарбою і білими блискучими нікельованими деталями радіатора. Йосип Віссаріонович оглянув машину, посміхнувся. Тільки потім сів у салон.
Вказав маршрут, яким поїде на дачу на цей раз. З почуттям виконаного обов'язку розвалився в салоні. Він бачив, як бігала охорона в порожньому Кремлі, щоб з вождем, не дай Бог, що-небудь не трапилося. Посміхнувся: «Дорогоцінне здоров'я вождя і його життя треба охороняти як слід».
Автомобіль вискочив з Кремля на вулиці столиці. Його м'яко гойдало на гладкій дорозі. Вождь згадував минуле.
Йосип Віссаріонович Сталін, справжнє прізвище Джугашвілі, народився в 1878 році в Горі, Тифліській губернії, за національністю грузин. Батько Сталіна був шевцем-кустарем, згодом — робочим взуттєвої фабрики в Тифлісі. Мати походила з сім'ї кріпосного селянина.
Через деякий час після народження Йосипа справи у батька пішли неважно, він запив і залишив сім'ю. Мати намагалася дати своїй дитині освіту і бачила її в майбутньому священиком.
У п'ятирічному віці Сосо захворів віспою, яка залишила сліди на його обличчі на все життя. У 1885 році отримав сильну травму руки і ноги — на нього налетів фаетон.
Завдяки зусиллям матері Йосип поступив і в 1894 році закінчив Горійське училище. По більшості предметів він навчався на «відмінно». Після цього вступив до Тифліського духовного училища, де долучився до революційної діяльності. На п'ятому році навчання його виключили з навчального закладу.
Він не шкодував про це. Попереду його чекало небезпечне, але цікаве життя. Навіть заслання не могли його затьмарити. Зате, з яким торжеством після Лютневої революції він приїхав до Петербурга! Відразу отримав масу посад: був у числі керівників партії, членом редколегії газети «Правда».
Потім почалися затяжна Громадянська війна, придушення народних повстань. У цих бурхливих подіях Сталін бере участь, але не відрізняється особливими здібностями. В основному займається апаратною роботою в Політбюро і ЦК партії.
У липні 1921 року помітно погіршилося здоров'я Леніна. У травні 1922 року він переживає перший інсульт. У грудні 1922 року стан Леніна знову сильно погіршується після другого інсульту. Керівництву країни, в тому числі і самому Володимиру Іллічу, стало остаточно ясно, що жити вождю залишилося недовго.
Це на перше місце поставило питання про владу: хто стане його наступником і новим главою держави.
І ось він на вершині цієї влади. Учень і наступник Леніна, його послідовник. Розуміє, що народи можна тримати в узді тільки жорсткою дисципліною. Батогом. Не біда, що покарав одного-другого, зате вся країна буде по струнці ходити. Заодно можна розправитися з політичними противниками.
ЗІС 101 заїхав на територію дачі з лісом, великим садом і квітами. Серед усієї цієї краси розкинувся одноповерховий будинок з солярієм на весь дах. Будинок збудували кілька років тому. Він вражав легкістю, новизною архітектурних рішень. Але не викликав у його господаря особливого захоплення.
На дачі його оточували чужі люди. Жодної рідної душі. Він жив в одній великій кімнаті. Спав на дивані, біля якого на столику стояли службові телефони.
Великий обідній стіл, встановлений на красивому килимі, був завалений паперами, книгами і газетами… Тут він вів скромне життя холостяка. Не цікавився іншими кімнатами.