Раптом офіцер знову з'являється на ґанку і, звертаючись до вартових, кричить:
— Вартові! Слухать мого наказу: почуєш хоч одне слово з вікон, стріляй. Три рази перестережи і стріляй. Чуєте?
В вікнах тихо. Офіцер зникає. Настає глибока, гнітюча тиша. Вартові ходять рівною, твердою ходою, одноманітно постукуючи підборами і пильно поглядаючи угору, на сих блідих, патлатих людей, які наче прикипіли в німому одчаю-безсиллі до ґрат і навіть не ворушаться, ніби вони витратили всі сили на сей одчай.
— Ні! Так неможливо! — враз скрикує Петро. — Так неможливо!.. Я не можу більше так... Я це... просто... Я пропоную голодовку!
— Довольно разговаривать! — кричить суворо вартовий.
— А що? Стрілять будеш? — в'яло питає Андрій. — Стріляй, земляк, слухайся начальства, нам все одно, — гірше не буде... Не пройде голодовка, — так же в'яло говорить він до Петра. — Не дадуть голодать; звалять і будуть силою годувати.
— Не разговаривай, — рішуче знімає з плеча винтовку вартовий і націлюється.
— Стріляй, земляк, стріляй, не бійсь! — байдуже і так же в'яло говорить Петро і, обхопивши руками гра-ту, безсило притулившись до неї лицем, завмирає.
Тихо. Місяць, що перше виднівся на голубому небі, як маленький білий шрам, зробився жовтішим, і небо потемнішало. Сонце сховалось, і в подвір'ї стає ще затишніше.
— Так що ж, земляк? — раптом тихо чується з Петиного вікна. — Будеш стрілять?
— А що? Пожалію, думаєш? — буркав вартовий.
— За що ж ти будеш стрілять?
— А що ж мені, за вас під суд іти? Тоже!
— Та хіба ж ми тобі яке зло зробили?
— Не разговаривай!
— Ех, земляк, земляк!..
— Слышь, ти? Говорят тебе, не зевай!
— Та плюньте, Петя, — безсило говорить Андрій. — Охота вам...
За стіною тюрми чується ніжний-преніжний згук мандоліни. Хтось, мабуть, іде в поле. А на подвір'ї так хмуро, так гнітюче-тихо. Місяця не видно, він наче засоромився людської мерзоти і прикрився густою хмарою.
Тихо. Липина й бересток, ніби й собі злякавшись страшної темної сили, не шелестять густим листям і, близько притулившись одне до одного, тільки вряди-годи щось боязко прошепотять і знову замруть.