— І коли у вас визрів цей зрадницький план?
— Повторюю: я не зрадник, а дезертир. Думки про це з'явилися, коли я востаннє бачився з батьком. Його погляд підказав мені напрямок руху, і я два століття йшов до його реалізації.
— І ви сховалися за маскою переконаного тріумфаліста. Чудове маскування!
— Але генерал Чан Вейси майже розгадав мою гру.
— Так, йому ніяк не давав спокою ваш безпідставний оптимізм. А ще більше посилили його підозри ваші маніакальні розмови про необхідність створення кораблів із двигунами без робочого тіла, здатних до міжзоряних перельотів. Він щосили протистояв вашому призначенню в загін підкріплення майбутнього, але не міг порушити наказ командування. Саме тому в рекомендаційному листі він попереджав про можливому небезпеку з вашого боку, проте зробив це в єзуїтських висловах вашого часу, й ми попервах не звернули на це уваги.
— Заради впровадження технології будівництва кораблів, здатних до міжзоряних подорожей, я вбив трьох людей.
— Ми не знали цього. Можливо, ніхто не знав. Але правда в тому, що тодішній правильний вибір напряму досліджень став визначальним для розвитку всієї аерокосмічної галузі.
— Дякую за інформацію.
— Можу також сказати, що ваш план невдалий.
— Можливо, але це ще не кінець.
— «Природний добір» перед вашою втечею був заправлений термоядерним паливом лише на одну п'яту.
— Але це був мій єдиний шанс, адже не факт, що в майбутньому я міг розраховувати на ще один.
— Ви не можете летіти зі швидкістю, більшою за один відсоток швидкості світла. Не можете дозволити собі не заощаджувати паливо, бо система життєзабезпечення корабля також потребує енергії, а ви плануєте летіти десятиліття чи навіть століття. І за таких умов вас швидко наздоженуть кораблі переслідування.
— Але «Природний добір» досі під моїм командуванням.
— Так, звичайно. І ви чули наше попередження: переслідувачі у вас на хвості, ви не можете знижувати швидкості, аж поки не вичерпається все паливо на борту й не зупиниться робота системи життєзабезпечення. За температури, близької до абсолютного нуля, це перетворить «Природний добір» на корабель-привид. Саме тому переслідувачі не наближатимуться більш ніж на визначену мною відстань. Командири й екіпажі цих суден — професіонали й самі залагодять ситуацію.
— Без сумніву, поділяю вашу думку. Так чи інакше, все вирішиться. Я нестиму відповідальність за свої вчинки, але на даний момент упевнений, що мій вибір курсу «Природного добору» залишається єдиним правильним.
Прокинувшись, Ло Цзі зрозумів, що деякі традиції минулого збереглися: він чув тріскотняву феєрверків. Виглянув у вікно й побачив, що вже розвиднілося, і пустельні безкраї, що під першими променями вранішнього сонця здавалися білосніжними, то тут, то там освітлювалися ще й спалахами після вибухів петард. У двері гучно застукали, й Ши Сяомін, не дочекавшись запрошення, простромив до кімнати розпашіле від хвилювання обличчя та гукнув, щоб Ло Цзі ввімкнув випуск новин.
Ло Цзі останнім часом рідко дивився телевізор. Оселившись у Новому житті-5, він повернувся до звичного для себе способу існування. Відчувши після пробудження шалений драйв сучасного життя, почав цінувати спокій і не бажав каламутити його тихий плин поточними новинами. Він гаяв час, занурюючись у спогади про Чжуан Янь і Ся Ся. Документи на їхнє пробудження вже давно заповнив, але через бюрократичну тяганину та встановлені урядом правила контролю процедури це мало відбутися не раніше, ніж за два місяці.
У випуску новин розповідали, що п'ять годин тому за допомогою телескопа імені Фіцроя-Рінгера земляни отримали нове підтвердження проходження трисолярі-анським флотом наступної хмари міжзоряного пилу. Це сталося вже всьоме за два століття їхнього польоту, тож колись ідеальний стрій кораблів розпався на окремі частини. Упізнати на останньому знімку чітко окреслену «щітку», зафіксовану під час проходження першої хмару пилу, було вкрай складно. Але цього разу, як і під час другої фіксації польоту трисоляріанців, одна зі щетинок помітно виступила вперед. Єдиною відмінністю було те, що, зважаючи на габарити, це вже був не зонд, а повно-розмірний бойовий корабель.
Ще п'ятнадцять років тому помітили, що після розгону в напрямку Сонячної системи кораблі трисоляріанського флоту досягли крейсерської швидкості й почали сповільнюватися. Десять років тому більшість кораблів рухалися ще повільніше, але не цей: він не тільки не скидав швидкості, а й далі прискорювався. Якщо нічого не зміниться, він прибуде до Сонячної системи на п'ятдесят років раніше за решту кораблів.