Тому люди почали називати зонд «Краплиною», бо вода й на Землі, й на Трисолярисі є символом життя. У суспільстві поширилася така думка: до Краплини слід надіслати формальну дипломатичну делегацію, а не дослідницьку групу в складі трьох офіцерів і професора фізики. Але після палких дебатів ОКФ вирішив залишити початковий варіант плану незмінним.
— Тоді принаймні змінімо склад групи. Не може ж ця молода дівчина… — Дін Ї вказав на Сіцзи.
Вона з посмішкою відповіла:
— Професоре Дін, я науковий співробітник «Кванта» й саме я відповідаю за проведення всіх наукових досліджень на борту корабля під час польотів. Я просто виконуватиму свої посадові обов'язки.
— І половина особового складу флотів — жінки, — відрубав капітан. — Вас супроводжуватимуть троє людей; двоє інших — також наукові співробітники, відряджені Європейським і Північноамериканським флотами. Вони скоро прибудуть на «Квант». Я хочу ще раз вам нагадати: відповідно до рішення Спільної конференції флотів першим, хто доторкнеться до зонда чи іншим чином контактуватиме з ним, маєте бути ви. Тільки після цього іншим учасникам групи дозволені будь-які дії.
— Яке безглуздя, — похитав головою Дін Ї. — Людство геть не змінилося, й марнославства нітрохи не поменшало… Але будьте певні — я зроблю, як ви кажете. Просто хочу побачити це на власні очі. Найбільше мене цікавить теоретичне підґрунтя, що лежить в основі цих супертехнологій. Але побоююся, що не в цьому житті… А, що там!
Капітан у невагомості підлетів до старого фізика й співчутливо порадив:
— Професоре Дін, вам зараз ліпше відпочити, бо невдовзі стартує ваша місія і знадобляться сили для виконання завдань.
Дін Ї пильно глянув на капітана. Він не відразу зрозумів, що зустріч продовжиться вже без нього. Старий повернув голову й знову подивився на голографічне зображення Краплини. На її широкій частині віддзеркалювалася низка вогнів, яка акуратно заломлювалася в напрямку хвоста й зливалася із зорями Чумацького Шляху — сопла двигунів флоту. Потім Дін Ї перевів погляд на офіцерів «Кванта», які стояли перед ним — усі дуже молоді, чисто діти. Але кожен сповнений шляхетної досконалості — від наймолодшого лейтенанта до капітана корабля — із глибокою мудрістю в очах. Розсіяне світло двигунів флоту проникало крізь скло ілюмінаторів із функцією автоматичного затемнення й розливалося сяйвом призахідного сонця, яке вкривало золотом усю команду. Зображення краплі, що левітувало за ними, доповнювало картину джерелом надприродного срібла; каюта стала ніби трансцендентним прихистком богів на Олімпі… Щось ворухнулося глибоко в серці Дін Ї, залишило по собі відчуття неспокою.
— Професоре Дін, ви ще щось хотіли сказати? — запитав капітан.
— А, так, я хотів сказати… — Дін безпорадно змахнув обома руками, його люлька попливла перед ним у повітрі. — Я хотів сказати, що ви, дітки, були дуже добрими до мене всі ці дні…
— Ми вас глибоко поважаємо, — відповів віце-капітан.
— О… дякую. Справді, я хотів би ось що сказати… Ну, можливо, це просто маячня дурного старого. Але, дітки, я все-таки жив два століття тому, багато чого бачив… Звичайно, ви можете ставитися поблажливо до того, що почуєте…
— Професоре Дін, якщо ви хочете щось сказати, то просто зробіть це. Ми сповнені поваги, тож неодмінно обміркуємо почуте.
Дін Ї повільно кивнув і показав пальцем угору.
— Коли цей корабель досягає найбільшого прискорення, здається, люди мають бути… повинні зануритися в якусь рідину.
— Так, перейти в стан глибоководного занурення.
— Правильно, глибоководного занурення, — Дін Ї почервонів і замовк на деякий час, щоб подумати, перш ніж вести далі. — Тож коли ми вирушимо на наше завдання, чи не могли б ви перевести цей корабель, е-е-е, «Квант», у стан глибоководного занурення?
Офіцери здивовано перезирнулися, а капітан запитав:
— Навіщо це?
Дін Ї знову не зміг знайти місця власним рукам і безпорадно поворушив ними. Його сива чуприна від світіння двигунів флоту сяяла білим снігом, і більшість членів екіпажу вже відзначали його схожість із Ейнштейном. Нарешті він промовив: