Картина, за якою спостерігав флот у режимі реального часу, лише за три години зі швидкістю світла досягала Землі, щоб три мільярди населення планети могли так само, затамувавши подих, стежити за трансляцією. У цей час цілий людський світ зупинився: летючі машини зникли зі своїх трас між гігантських дерев, підземні міста незвично стихли, й навіть глобальна інформаційна мережа, старанно вибудувана й перевантажена протягом усіх трьох століть свого існування, майже спорожніла. Нею передавали тільки трансляцію подій, що відбувалися за 20 астрономічних одиниць від Землі.
«Богомол» у режимі прольоту-зупинки півтори години долав мізерну за космічними мірками відстань. Нарешті він завис за 50 метрів від цілі, дав змогу всім глядачам побачити власне викривлене відображення на поверхні Краплини. Безліч обладнання й тонких приладів, установлених на борту безпілотника, розпочали сканування й обстеження цілі з близької відстані, підтвердивши попередні висновки дистанційних спостережень: температура поверхні Краплини нижча за температуру навколишнього простору й близька до абсолютного нуля. Учені раніше припускали, що всередині Краплини змонтоване надпотужне холодильне обладнання, проте як і раніше, жоден прилад «Богомола», не підтвердив наявності в цілі певної внутрішньої структури.
«Богомол» випростав маніпулятор у напрямку цілі, й наступні півгодини ривками наближав його до Краплини, щоразу повторюючи інтенсивне сканування стану зонда. Краплина залишалася так само непорушною і стабільною. Ці тридцять хвилин, за які механічна рука перемістилася й зависла над зондом, тягнулися нескінченно. Нарешті маніпулятор зробив останній рух і захопив об'єкт, що за неповні два століття здолав чотири світлові роки. Коли шість пальців охопили поверхню Краплі, стиснулися мільйони сердець екіпажу флоту. За три години те саме сталося й із трьома мільярдами сердець на Землі. Маніпулятор тримав Краплину десять хвилин і лише пересвідчившись, що з ціллю не відбувається жодних змін чи аномалій, почав повільно підтягувати її до корпусу судна.
Цієї миті всі глядачі помітили дивний контраст: робот-маніпулятор, спроектований для переміщення важких предметів, виблискував сталевим скелетом і відкритою гідравлічною системою, ніби зумисно хизувався брутальним промисловим дизайном. І проти нього Краплина — ідеальна за формою, із гладенькою кришталево чистою поверхнею, розбивала всі конотації та вимоги технологічності й функціональності в дизайні, демонструючи світові легкість і свободу філософії та мистецтва. Сталеві кігті роботизованого маніпулятора тримали Краплю, ніби волохата лапа австралопітека — перлину. Краплина здавалася тендітною, мов тонка скляна колба термоса, що якимось дивом опинилася в космічному просторі. Усі глядачі переймалися тим, що варварська рука розтрощить неземну красу; але цього не сталося, й маніпулятор почав складатися назад, тягнучи за собою Краплину.
Рух у зворотному напрямку тривав ті самі півгодини. Аж ось маніпулятор обережно помістив Краплину до головного вантажного відсіку «Богомола». Дві стулки шлюзу повільно зачинилися над зондом. Якщо до його програми закладена функція самознищення — це найбільш слушна мить. Флот і далека Земля безмовно чекали розвитку подій, немовби в тиші змогли би почути плин часу, що долає космічний простір.
Так, без пригод і несподіванок, минуло дві години.
Той факт, що Краплина не самознищилася під час захоплення, остаточно підтвердив припущення багатьох: якщо це насправді військовий зонд, то він обов'язково мав певним чином самоліквідуватися, потрапивши до рук ворога. Тепер уже не лишалося сумнівів: це справді дар Трисоляриса людському світові, провісник миру, в такий екстравагантний спосіб надісланий високорозвиненою цивілізацією.
Хвиля святкувань знову прокотилося світом, проте цього разу не така бурхлива та яскрава, бо усвідомлення безсумнівної перемоги людства в прийдешній війні було вже не нове. Навіть якщо майбутні мирні перемовини не матимуть успіху й війна триватиме, людство все одно вийде з неї переможцем, бо переконлива демонстрація потуги об'єднаної ескадри флотів надавала впевненості щодо військової могутності людства. Цивілізація Землі спокійно готувалася до зустрічі з будь-яким ворогом.
Поява Краплини зумовила повільні зрушення й у ставленні людства до Трисоляриса. Дедалі більше землян усвідомлювали всю велич цивілізації, яка прямувала до Сонячної системи: це ж якими заповзятими й наполегливими слід бути, щоби після двохсот із гаком глобальних катастроф щоразу поставати з попелу? І вся їхня подорож на відстань чотирьох світлових років здійснювалася лише заради порятунку: відшукати стабільну зоряну систему, тихе місце для існування й продовжити життя… Стрілка на шкалі громадської думки про Трисолярис хитнулася від лютої ненависті й ворожнечі до жалю, співчуття й навіть захоплення. І наступний факт також не залишився поза увагою: Трисолярис вислав десять зондів ще двісті років тому, але люди спромоглися зрозуміти їхню справжню місію лише зараз. На думку багатьох, це свідчило про надчутливі поведінкові патерни, властиві трисоляріанській цивілізації, а також викривало весь негатив людського способу мислення, спотвореного кривавими століттями власної історії. Проведений у глобальній інформаційній системі плебісцит засвідчив, що прибічниками реалізації програми «Світло Сонця» стали більшість людей, а значна частина респондентів були готові віддати перевагу переселенню всього Трисоляриса на Марс.