— Там повний колапс! Місто опанував хаос! Людей охопив масовий психоз! — Ши Сяомін щойно повернувся з підземного міста. — Усеньке місто збожеволіло, там казна-що коїться!
На засідання адміністрації округу прибули представники з усіх навколишніх містечок, населення яких на дві третини складали пробуджені. Тепер розрізнити, хто тут хто, можна було без проблем. Хоча всі й почувалися пригніченими, пробуджені все-таки здатні були до певної міри себе опанувати. Що ж до сучасників, то тут усе навпаки — здавалося, що кожен за крок від нервового зриву. Від початку засідання вже не раз давали волю емоціям, і розповідь Ши Сяоміна остаточно позбавила їх решток самовладання. У керівника адміністрації округу ще не висохли сльози, але він уже знову ними вмився й зі стогоном упав навколішки. Це саме зробили й кілька інших посадовців. Раптом чи-новник-освітянин істерично засміявся, у відповідь дехто почав гарчати, ніби від болю, хапати зі столу чашки та жбурляти на підлогу…
— Ану цитьте! — тихо, але владно мовив Ши Цян.
Чиновники всіх мастей спробували себе опанувати, а керівник із ще кількома, так само вмитими слізьми, намагалися стримати ридання.
— Як діти, їй-бо, — Гайнс несхвально похитав головою.
Його запросили на засідання як представника громадськості. Він був, напевне, єдиним, хто безумовно виграв від знищення флоту. Нарешті реальність вже не вступала в протиріччя з його переконанням, встановленим ментальною печаткою, і він, хоч як це дивно, був у доброму гуморі. Досі його безперервно гнітили важкі думки, мучили докори сумління, душу ятрили постійні сумніви стосовно майбутнього тріумфу людської потуги. Зрештою це ледь не вилилося у тяжкий психічний розлад. Гайн-са шпиталізували до найкращої лікарні міста, де навіть світила психіатрії не змогли йому допомогти. Але вони запропонували доволі дивну терапію, яку Ло Цзі з місцевою адміністрацією заходилися втілювати в життя. Як у оповіданні «Облога Берліна» Альфонса Доде чи старому кінофільмі часів золотої ери людства «Ґуд бай, Ленін!», вони заповзято заходилися облаштовувати для пацієнта вигадану реальність, у якій людство зазнало поразки.
Коли Гайнс повернувся з лікарні, вони перетворили його помешкання на оплот зневіри. На щастя, технології віртуальної реальності сягнули піку свого розвитку, й створення подібної ілюзії не склало жодних проблем. Щодня Гайнс переглядав випуски новин у супроводі найреалістичніших 3D-зображень, що готувалися персонально для нього. Він побачив, як частина трисоляріанського флоту прискорюється та досягає Сонячної системи раніше запланованого часу; в битві поблизу пояса Койпера об'єднаний флот людства зазнає відчутних втрат і змушений відступати до орбіти Нептуна. Але втримати натиск не вдається і там, тож рештки об'єднаного флоту мусять зайняти оборону біля Юпітера, де зав'язуються важкі, криваві бої…
Працівник системи охорони здоров'я округу, відповідальний за створення й підживлення цього сфаль-шованого світу, сам неабияк інтегрувався до вигаданої реальності. І коли сталася справжня катастрофа, саме він перший зліг із нервовим зривом. Раніше, щоб якнайкраще підігнати хід подій до думок і переконань Гайнса, він дав цілковиту свободу власній уяві та описав розгром людства в найпесимістичніших тонах. Але реальність виявилася значно жорсткішою навіть за його дикі фантазії.
Коли картина знищення флоту здолала відстань 20-ти астрономічних одиниць і після затримки на три години дісталася Землі, людство перетворилося на ватагу наляканих дітлахів, а цілий світ — на групу дитячого садочка, яка побачила колективний страшний сон. Психічні зриви, розлади й істерики швидко ширилися суспільством, і незабаром ситуація вийшли з-під контролю.
У районі, де працював Ши Цян, усі чиновники вищого рангу або подали у відставку, або просто відмовилися виконувати свої обов'язки. Тож саме його призначили тимчасовим виконувачем обов'язків голови району.
Навіть на такій незначній посаді доля невеличкої общини пробуджених опинилася в його руках. Але слід зазначити, що в поселеннях людей із минулого безладу було менше, ніж у великих містах.
— Я прошу всіх пам'ятати про найбільшу небезпеку, — почав Ши Цян. — Коли щось трапиться із системою забезпечення життєдіяльності підземного міста, там почнеться справжнє пекло, й усі біженці ринуть до нас. За таких умов наша комуна існувати не зможе, тож варто як слід обміркувати варіанти переселення.