Після заходу сонця в горах відчутно похолоднішало. Коли краєвиди зокола втонули в сутінках, Ло Цзі натягав кукурудзиння з найближчих терас і розпалив багаття.
— Як тепло, як добре! — тішилася дівчина, вдивляючись у живі язики полум'я. Вона була така само щаслива, як і тієї ночі біля коминка. Ло Цзі знову спостерігав за її магічним виглядом у відблисках вогню, і його накривала хвиля почуттів, неможливих раніше: він пристрасно жадав бути цим полум'ям із єдиним сенсом існування — нести їй тепло.
— Тут водяться вовки? — спитала вона, озираючись назад, у безоку пітьму.
— Ні. Внутрішні райони Північного Китаю пустельні лише з вигляду, а насправді це один із найбільш густо-населених регіонів країни. Якщо звернеш увагу, то навіть зараз, поночі, щонайменше раз на дві хвилини цією дорогою проїде машина.
— Я сподівалася, ти скажеш, що тут повно вовків, — дівчина лагідно посміхнулася, спостерігаючи за вихором іскор, що витанцьовували, підіймаючись у нічне небо, до яскравих зір.
— Гаразд, вовки тут просто кишать, але я поряд.
Більше не перемовилися й словом, просто сиділи біля багаття й час від часу підкидали кукурудзиння, щоб не згас вогонь.
Скільки часу так минуло, не знали, аж поки в Ло Цзі не задзвонив мобільний. Телефонувала Бай Жун.
— Ти з нею? — спитала вона лагідно.
— Ні, я сам, — відповів Ло Цзі й роззирнувся довкола. Він не брехав: сам-самісінький біля багаття обіч дороги в горах Тайхан. Відблиски його вогнища виривали з мороку довколишні скелі, а над головою розпласталося безкрає зоряне небо.
— Я знаю, що ти сам. Але ти з нею?
— …Так, — ледь чутно відповів Ло Цзі. Знову роззирнувся довкола й побачив, як дівчина підкидає в багаття сухі стебла, і її посмішка розквітала разом із поверненим до життя вогнем.
— Тепер ти віриш, що кохання, описане мною в романах, справді існує?
— Так, тепер вірю.
Тільки вимовивши вголос ці слова, Ло Цзі усвідомив, яка космічна відстань відділяє його від Бай Жун. Тривалий час вони мовчали, й лише хвилі мобільного зв'язку обплітали своїм мереживом нічні гори, підживлюючи їхню останню розмову.
— У тебе також є подібний друг, чи не так? — спитав Ло Цзі.
— Так. Давно.
— І де він зараз?
— Де ж він може бути? — Бай Жун весело розсміялася.
— Так, справді, де ж іще… — Ло Цзі й собі посміхнувся.
— Ну, прощавай, на добраніч! — відповіла Бай Жун і поклала слухавку. Невидима нитка радіохвиль, що тягнулася від неї о цій нічній порі, обірвалася, й абоненти по різні боки відчули легкий жаль, та й по всьому.
— Надворі надто холодно, ходімо спати в машину? — запропонував дівчині Ло Цзі.
Вона похитала головою:
— Я хочу залишитися тут із тобою. Ти ж любиш спостерігати за мною біля вогню, чи не так?
Ремонтна машина зі Шицзячжуана[19] прибула глупої ночі. Двоє співробітників вельми здивувалися, побачивши самотнього Ло Цзі біля багаття:
— Пане, ви вже задубли! Чому не сиділи в машині й не грілися опаленням? Двигун же справний.
По тому, як полагодили автомобіль, Ло Цзі відразу втопив акселератор у днище. Вибрався з гір ще поночі й помчав Великою рівниною. Шицзячжуана дістався на світанку, а в Пекіні був о десятій.
Не заїжджаючи в університет, вирішив негайно відвідати психолога.
— Можливо, й знадобиться невеличка допомога, але з вами нічого серйозного, не хвилюйтеся, — заспокоїв його лікар, уважно вислухавши довгу розповідь.
— Нічого серйозного?! — здивувався Ло Цзі. — Я до нестями закохався у вигаданого персонажа з власного роману, живу з цією дівчиною, подорожую з нею, виконую всі її забаганки. Навіть розбігся зі своєю реальною подруж кою, а ви говорите, що то все пусте?
Лікар поблажливо посміхнувся.
— Ви що, не розумієте? У мене найглибше почуття в житті до фантома, нереальної людини!
— Ви гадаєте, що всі навколо кохають реальних людей?
— А хіба ні?
— Звісно, ні. Більшість людей кохають об'єкти, що існують лише в їхній уяві. Об'єктами їхніх почуттів є не реальні чоловіки чи жінки, а лише образи цих людей, які вони тримають у себе в голові. Реальна людина насправді — всього-на-всього шаблон для творення уявного коханого. І рано чи пізно людина усвідомлює відмінності між уявним об'єктом кохання й реальним донором-шаблоном. І якщо вона здатна впокоритися з цією різницею, стосунки можуть тривати довго, якщо ні — стосунки припиняються. Ось так усе просто. У вашому випадку відмінність лише в тому, що ви не потребуєте шаблону.
19
Прим. перекл. Шицзячжуан （ 石家庄 , Shíjiāzhuāng） — місто на сході Китаю, столиця провінції Хебей, розташоване на краю Великої Китайської рівнини за 320 км на південний захід від Пекіна.